(від санкр. вал – досл. горіти, світити) – служителі язичн. культу. В. називали мудрих, наділених таємними знаннями людей, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб. Інші назви: кудесники, жерці, чарівники, відуни, віщуни, знахарі тощо. Жінки-волхвині мали назву Волхва (жін. р. від В.). Відомо кілька зображень В.: Миробог з Бушівськго рельєфу, В. з Радзивілівського літопису (в білому довгополому вбранні з вишивкою і відлогою). Лозко Галина
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.