(від санкр. вал – досл. горіти, світити) – служителі язичн. культу. В. називали мудрих, наділених таємними знаннями людей, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб. Інші назви: кудесники, жерці, чарівники, відуни, віщуни, знахарі тощо. Жінки-волхвині мали назву Волхва (жін. р. від В.). Відомо кілька зображень В.: Миробог з Бушівськго рельєфу, В. з Радзивілівського літопису (в білому довгополому вбранні з вишивкою і відлогою). Лозко Галина
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
«ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНIЙ ЦЕРКВI В УКРАЇНІ»: СТРУКТУРУВАННЯ ПРОСТОРУ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ Й ЦЕРКВИ. ...
No Comment
You can post first response comment.