Оцінка сучасного стану релігійної свободи в Україні та рекомендації щодо оптимізації міжрелігійного діалогу

Людмила Филипович
(Відділення релігієзнавства ІФ НАН України, Київ)

Оцінка сучасного стану релігійної свободи в Україні
та рекомендації щодо оптимізації міжрелігійного діалогу

Тези доповіді на Ukraine’s Quest for Mature Nation Statehood Roundtable XVII:
Ukraine and Religious Freedom
(Washington, D.C., October 27, 2016)

Оцінюючи стан релігійної свободи в Україні, переважна більшість внутрішніх і зовнішніх експертів вважає його доволі задовільним. Про це говорять і представники самих релігій. Так думає і більшість пересічних українців, європейців, американців. Україна жодного разу не була віднесена до країн з ризиками для релігійної свободи. Такий статус країн моніторять різні міжнародні комісії та комітети. Порівнюючи Україну з іншими державами колишнього СРСР, експерти відмічають, що в цей список попадає більша половина радянських республік. Багато претензій до Росії, країн Середньої Азії.

Такий стан релігійної свободи можна пояснити декількома причинами.
Історичними. Україна ніколи не була моноконфесійною чи моноетнічною країною, і хоча інтереси деяких церков перетиналися в минулому, релігія ніколи не була першопричиною непорозумінь між представниками різних віросповідань. В основі завжди лежав соціальних і політичний фактори.
Культурними. Впродовж тривалого співжиття людей різних національностей, а отже і культур, сформувалася культура толерантного ставлення до іншого. Ступінь і глибина несприйняття іншого в Україні врази менша, ніж в Росії, напр. Ця культура забезпечує мирне співіснування людей різних національностей і релігій.
Політичними. Всі уряди України в основу своєї політики покладали принцип мирного співіснування різних сегментов суспільства. Навіть в радянські часи орієнтація на інтернаціоналізм, навіть показний, давала свої плоди. Потреба в балансуванні між різними центрами впливу, ускладненими етнічною і релігійною багатоманітністю, спрямовувала політичних лідерів на пошук шляхів оптимізації, толерантизації взаємин між ними.
Ментально-психологічними. Українці не войовничий народ, не агресор, не нападник, скоріше оберігач, консерватор, в силу чого йому неприємні думки про війну, про протистояння, про активні дії. Він схильний до переговорів, домовленостей, вирішення проблем мирним шляхом.
Правовими. Законодавство України в сфері свободи совісті – одне з найліберальніших в Європі. В ньому відсутні нерівності серед різних релігій, якісь пріоритети, канонічність одних і неканонічність інших, історичність і традиційність, обраність. Всі церкви, конфесії визнані релігійними організаціями, які самим фактом державної реєстрації (або і без неї) визнані законними на території України. Законодавство не нав,язує своє розуміння релігії, не визначає її, поважає право особистості і спільноти совірників сповідувати ними прийняті системи цінностей.