За останні 5 років (2013-2017) позитивна динаміка нашої присутності – і якісної, і кількісної – дещо ослабла в зв’язку із суспільно-політичною кризою, що передувала Майдану і проявилася в анексії Криму, у війні на сході України, а відповідно і рівнем фінансування науки. Відомо, що в Україні фінансування сфери досліджень і розробок із державного бюджету у 2013р. становило близько 0,4% ВВП, у 2014–2015 рр. зменшилося до 0,3%, а в 2016–2017 рр. — до 0,2% ВВП [7]. Тобто з одного боку, інтерес до України збільшився, особливо вразили наших колег події масових протестів проти свавілля влади Януковича на Майдані, патріотизм і волонтерство українців, які добровільно пішли захищати свою країну. Ми отримали відповідну моральну підтримку від наших закордонних колег щодо демократичного вибору України, щодо неприпустимості ув’язнення нашого релігієзнавця Ігоря Козловського, щодо переслідувань громадян Криму та Донбасу за релігійною ознакою. Але наступна криза – і економічна, і політична, і культурна – пригальмувала позитивну комунікацію з Україною з боку європейців і американців, що відбилося і на науковій сфері. Певна втома європейців від наших проблем, зменшення зацікавленості до нас відповідно підрізало наші можливості презентувати Україну за кордоном. Деякі іноземні вчені відмовлялися брати участь в українських конференціях, вбачаючи тут серйозні загрози для свого життя. Непросто було виїхати і нам за кордон через етичні і фінансові причини: в країні війна, а вони роз’їжджають по закордонах.

Фактично повністю перервалися наші офіційні контакти з російськими колегами. Востаннє ми були в Московському університеті на кафедрі релігієзнавства в грудні 2013 р. на конференції, яка проводилася до 10-ліття журналу “Религиоведение”, багаторічними передплатниками якого ми були.

В 2014 р. закрилися спільні програми з Білоруссю, так оптимістично початі ще до кризи, і які більше не відновлюються. З іншими країнами колишнього СРСР контакти також ускладнилися: ніхто із-за України не хоче псувати свої відносини з Росією, а крім того відчувається засуджуюча щодо України позиція цих країн, які через брак інформації стоять на проросійських офіційних позиціях. А ті науковці, які підтримують Україну, зазнають переслідувань, їх звільняють з роботи, витісняють з наукового поля, шантажують, провокують. І цей програш України в інформаційній війні в республіках колишнього СРСР – не наша вина, а загальнодержавна. Тому всякий раз свою присутність в науковому полі координуєш із можливою шкодою для учасника комунікування з тобою.

Уповільнення темпів нашого просування за кордон стосується всіх напрямків:

Якщо в попередні роки ми по 6-7 разів виїздили за кордон, то в цю п’ятирічку наші виїзди скоротилися вдвічі – до 3-4. Тим не менш, за ці роки нам вдалося взяти участь у 21 конференції, виїхати в 11 країн світу. Найбільш привабливими виявилися Польща, Білорусь, США. За ці роки наші співробітники взяли участь в таких конференціях:

Сторінки: 1 2 3 4 5

You may also like

Відділення релігієзнавства ІФ НАН України і державні органи влади у сфері релігії: історія взаємин та основні напрямки співпраці (до 100-річчя Національної Академії наук України)
0

Ступінь дослідження проблеми. Осмислюючи результативність наукових досліджень для практики державно-конфесійних відносин, академічні релігієзнавці постійно в своїх звітах фіксують ...
Read More
Україно-польські наукові відносини в сфері релігієзнавства: віхи новітньої історії, постаті, перспективи
0

Людмила Филипович (Інститут філософії ім. Г.С.Сковородин НАН України, Україна) Генрик Гофман (Інститут релігієзнавства Ягеллонськогo університетa, Польща)   Україно-польські ...
Read More
Презентація книги “Відновлення стародавньої християнської церкви: чотири американські концепції”
0

4 серпня о 14.00 відбулася презентація книги доктора філософії, почесного професора політології Канади та США Говарда Л. Біддульфа ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.