Відділення релігієзнавства ІФ НАН України і державні органи влади у сфері релігії: історія взаємин та основні напрямки співпраці (до 100-річчя Національної Академії наук України)

Звертаючись до досвіду українських релігієзнавців в сфері експертизування, треба визнати, що всю їхню дослідницьку роботу можна вважати експертизою в широкому сенсі слова. Особливо це стосується новітніх релігійних процесів і явищ, з якими Україна не була знайома аж до своєї незалежності. Тут і феномен виходу з підпілля УГКЦ та УАПЦ, тут і релігійно-національне відродження українців та інших народів, що населяли Україну, тут і виникнення УПЦ КП та УПЦ МП, їхні взаємини, тут і новий формат міжконфесійних відносин, і оприсутнення Церкви в посттоталітарному суспільстві, і пошук нових смислів і форм у державно-церковних відносинах, і відповідь церков на виклики глобалізованого постмодерного світу, і багато іншого. Це все нові теми, які з’явилися в науковому полі дослідження релігії та її функціонування після 1991 року. Вони вимагали фундаментального підходу, що й демонструвало Відділення релігієзнавства як єдина академічна релігієзнавча інституція в Україні.

Нині в структурі центральної виконавчої влади України в сфері державно-церковних відносин існує відділ аналітичної роботи і релігієзнавчої експертизи, завданням якого є здійснення релігієзнавчої експертизи, піддаючи аналізу статути релігійних організацій, надавання дозволів на ввезення релігійної літератури чи приїзд проповідників і місіонерів, відповіді на запити інших органів влади з різноманітних питань релігійного життя. Як правило, і колишній Держкомрелігій, і нинішній Департамент в цій своїй роботі постійно спирався і спирається на висновки, які йому надавало Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.

Підготовлено декілька важливих документів: Науково-експертна записка «Діяльність в Україні організацій релігійно-екстремістської спрямованості і функціонування нових релігійних течій» (на запит РНБО); Науково-експертна записка «Стан релігійної мережі України і проблеми міжконфесійних відносин», яка розіслана в різні центральні державні органи. Відділення написало Лист-пропозицію в Міністерство освіти і науки «Інформація про співробітництво Відділення релігієзнавства з освітянською сферою і побажання щодо його розширення». Крім того, підготовлено Інформативний матеріал для преси «Двадцятиріччя свободи совісті в Україні» і багато іншого [3]. Деякі релігієзнавчі науково-експертні матеріали опубліковані в ювілейному та інших числах часопису “Українське релігієзнавство” та “Релігійна свобода” [6].

Як бачимо, експертному оцінюванню Відділення підлягають сфера державно-конфесійних і міжконфесійних відносин, сфера законотворчості з релігійних питань, а також обрядові, освітньо-просвітницькі, благодійницькі вияви діяльності конфесій, а заодно і факти ворожнечі, вандалізму, що інколи присутні у діяльності деяких конфесії у їх відносинах щодо інших. Зрозуміло, що експертні матеріали можуть бути відкриті для широкого загалу, але є такі, що йдуть під грифом «для службового користування».

ВР ІФ НАН України, крім конкретних запитів, які надходили від органів влади, релігійних організацій, громадських установ, часто з власної ініціативи готувало інформаційні матеріали з різних тем і направляло їх у зацікавлені (з нашого погляду) інституції. Часто релігійні організації, окремі громадяни звертаються з проханням дати фахову оцінку порушенням владою або деякими церквами чинного законодавства в сфері свободи совісті, коли безпідставно порушують Закон і права віруючих. Так, Товариство свідомості Крішни оскаржує незаконну відмову у наданні візи зарубіжним громадянам, які збираються приїхати в Україну для навчання вірних у їхніх духовних навчальних закладах. Німецько-лютеранська громада Харкова затурбована станом своєї каплиці, яка знаходиться на міському кладовищі, і просить органи влади узаконити її власність на споруду.

Впродовж багатьох років Відділення релігієзнавства було монополістом у проведенні наукових експертиз. Нині ж, у зв’язку з інтенсифікацією релігійного життя в Україні, виникненням інших релігієзнавчих центрів, підростанням наукової зміни та спеціалізацією релігійних явищ постала необхідність делегувати функції експертологів іншим структурам. Відділення обстоює позицію фаховості експерта і науковості експертизи.

Наслідки наукової роботи Відділення завжди оприлюднювалися в ЗМІ, для широкої публіки. Спільно із держорганами проведено десятки прес-конференцій, зустрічей з журналістами. Налагоджені добрі відносини з усіма радіо- і телеканалами, газетами і журналами, і не тільки світськими, але й релігійними. Тобто вчені є активними медіаторами державно-конфесійних і міжконфесійних відносин, взагалі всієї сфери релігійного життя. Науковці Відділення є беззмінними коментаторами на радіо і телебаченні України, вони завжди відкриті на інтерв’ю з релігійної проблематики. Демонструючи високий теоретичний рівень, вони добре розбираються в практичних проблемах, в існуючих і виникаючих конфліктах, завжди готові відстоювати інтереси української держави, тобто пропагувати і провадити державну політику в сфері суспільно-релігійних відносин.

Відділення релігієзнавства ІФ НАН України має тривалі і фундаментальні зв’язки з державними органами влади у різних формах: від постійних робочих консультацій до видання довідників релігієзнавця з максимально корисною інформацією про релігійну сферу, від сприяння у зустрічі з лідером певної релігійної організації до участі в міждержавних форумах. Співробітники Відділення входять до науково-експертних комісій Департаменту у справах національностей і релігій Міністерства культури, Міністерства освіти і науки, Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ, СБУ. Наші недавні співробітники чи пошуківці очолювали Держкомрелігій, а чи ж нині очолюють Департамент у справах релігії МКУ, підрозділ Комітету з духовності Верховної Ради України, є уповноваженими з питань релігії обласних адміністрацій тощо. Взаємодія і взаємодопомога обопільна. При цьому наукова інституція ніколи не претендувала на підміну органів управління, чітко усвідомлювала свої функціональні призначення, розуміючи складність остаточного прийняття рішень, що завжди залишається за державою і є її відповідальністю.

Відділення релігієзнавства й надалі планує творчо співпрацювати з державними органами влади, виступаючи теоретиками, методологами, експертами, практиками ДЦВ. Підготовлено проект Договору про співпрацю із Департаментом у справах національностей і релігії, який зокрема передбачає співпрацю в організації і проведенні конференцій і круглих столів з питань релігійної свободи, державно-церковних і міжконфесійних відносин, проведення соціологічних досліджень стану релігійності, наукове обґрунтування інформації про конфесійну мережу країни, визначення переліку питань, які будуть виставлятися при реєстрації релігійних спільнот, плануванні семінарів підвищення кваліфікації співробітників державних служб при участі в цьому ВР тощо. Ми готові до нових викликів, готові допомагати у вирішенні складних питань державно-церковних і міжконфесійних відносин, виходячи з інтересів, стратегічних і практичних, України.

Сторінки: 1 2 3 4 5