Установка релігійна

поняття, яке характеризує стійкий стан схильності, настрою, готовності суб’єкта реліг. світогляду чи їх груп до певної активності, дії, вчинків у предментному полі тренсцендентних (а нерідко й соціальних) координат. У.р. – результат функціонування реліг. свідомості, трансформації психологічно пережитих індивідом релігійних ідей, уявлень, норм, цінностей у світоглядні переконання. Однак У.р. не є окремим актом реліг. свідомості, а постає як модус стану її як цілого. Вона задає релігійно-смислову, нормативну спрямованість реліг.-культової діяльності віруючого чи реліг. спільноти і є важливим суб’єктивно-психологічним фактором самореалізації особистості в системі реліг. цінностей. У.р. виконує регулятивну функцію в житті віруючого і виявляє себе як особливий стан здатності останнього до активної дії в задоволені своїх реліг. потреб. Віруюча людина перебуваючи в силовому полі У.р. здійснює певні специфічні дії (не завжди усвідомлені): хресне знамення, молитва, поклоніння і т.ін. Реліг. дії, вчинки віруючого є, як правило, похідними У.р. Остання формується в процесі реліг. соціалізації індивіда, його реліг. виховання. У.р. може поставати і як результат набутого реліг. досвіду, цінностей, вільно вибраних, завізованих совістю індивіда, а може бути нав’язаною ззовні реліг. авторитетом, спільнотою. На груповому рівні вона є результатом засвоєння норм, цінностей, канонів певної реліг. парадигми. У.р. як на індивідуальному рівнях має чітке конфесійне забарвлення. У.р. має складну структуру, яка містить психологіяно-емоційний, смисловий (когнітивний) і пов’язаний з поведінкою (готовність до дії, вчинку) компоненти, а також два рівні свого вияву: макро- і мікрорівні (релігійна спільнота, індивід) і постає як один з видів світоглядної установки. Бабій Михайло