Гізель Інокентій

(бл.1600-1683) – український церковний та громадський діяч, церковний письменник, історик. Народився в Прусії. Приїхавши в Київ, прийняв православ’я. З допомогою П.Могили здобув європейську освіту. Був учителем, ректором Київської колегії, ігуменом ряду українських православних монастирів. В 1656-1683 – архімандрит Києво-Печерської лаври. Прихильник Москви, Польщі, але, водночас, відстоював перед московським урядом церковну та національну автономію України. Г.І. […]

Газзан

караїмський священик. Мусив знати релігію, обряди, караїмську, тюркську мову, священну мову Старого Завіту. Газзана обирала громада й затверджувало Духовне Правління. Полканов Юрій

Галицька митрополія

митрополія утворена в 1301 у Галицько-Волинській державі після занепаду Києва і перенесення в 1299 митрополичого престолу до Володимира над Клязьмою. Засновниками Г.м. були князі Лев Данилович і його наступник Юрій Львович, вимога яких щодо утворення нової митрополії була задоволена константинопольським патріархом. До І.м. входило 6 єпархій: Галицька (митрополича), Володимирська, Перемиська, Луцька, Турівська (Пінська) та Холмська. […]

Галятовський Іоаникій

(?-1688) – український письменник та церковний діяч, проповідник та полеміст. Походить з Волині. Вихованець Київської колегії. Від 1650 – професор Києво-Могилянської колегії, 1659-69 – ректор колегії та ігумен Братського монастиря, 1669-88 – архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Відомий полемічними творами, спрямованими як проти Риму, так і проти іновірців. Його праці: “Месія правдивий” (1669), “Стара церква” […]

Гандизм

реліг.-філософ. морально-етич. й сусп.-політич. вчення, яке дстало назву за іменем його засновника М.К.Ганді (1869-1948). Вихідним принципом філософ. концепції Г. є ідея божеств. реальності, яка ототожнюється з істиною. Ганді вважав, що істина – це не стільки гносеологічна, скільки реліг.-етична категорія. Її можна осягнути лише шляхом морального самовдосконалення, пошуку “істини в собі”. Метою “пошуків” людини є абсолютна […]

Гаутама

цим ім’ям називали в Давн. Індії декілька знатних родів. Частіше всього використовується як родове ім’я мандрівного проповідника з племені шак’їв царевича Сиддхартхі, який вважається засновником реліг.-філософ. вчення буддизму. Все життя Г. оповите легендами: від народження до смерті. На 30-му році життя він з метою збавити людство від страждань добровільно відмовився від радостей буття. Після “великого […]

Гахан

патріарх, виборний вищий духовний і світський глава караїмів. Очолював Таврійське й Одеське Караїмське Духовне Правління (м.Євпаторія), яке об’єднувало караїмські громади Російської імперії. Останній Г. – Хаджи Хан Шапшал (1873-1961) – визначний тюрколог, історик, дипломат, професор, доктор філософії, дійсн. член Краківської академії наук. Полканов Юрій

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх

(1770 – 1831) – славнозвісний філософ, представник німецької класичної думки. Його творчість знаменує собою логічну завершеність і догматичну оформленість критичної філософії. Освіту отримав в Тюбінгенському ун-ті, вивчаючи теологію і філософію. Викладав різноманітні філософські дисципліни в Йєні, Гейдельберзі, Берліні. Головне в його філософії – тотожність мислення і буття, яка розкривається в процесі, в розвитку абс. ідеї. […]

Гедеон

так називається Міжнародна місія милосердя, що виникла в Нью-Йорці на межі 19-20 ст.ст. з метою об’єднання всіх християнських комерційних місіонерів для персональної євангелізації і об’єднаного служіння Богу. Назва місії походить від біблійного персонажу Гедеона – уособлення смирення, віри й послуху. Філіали “Г.” існують майже в двохстах країнах, в тому числі і в Україні. Колодний Анатолій

Гемара

(арамейськ. – завершення, вивчення, переняте від вчителя) – збірник дискусій і аналітичн. досліджень тексту Мішни, здійснених тлумачами (т.зв. амораями) між 3 і 5 ст. н.е. Г. назив. також Талмуд в цілому та кожний з його трактатів зокрема. Єленський Віктор

Геннадіївська Біблія

перше повне зібрання бібл. книг церк.-слов. мовою, здійснене у 1499 за наказом Геннадія, Новгор. архиєп. (1484-1504). Списки текстів для Г.Б. збиралися в різних місцях; деякі книги перекл. з Вульгати та з євр. мови. Поділ на книги та розділи був запозич. з німецьк. друков. Біблії. Копія Списку Г.Б. була надіслана кн. К.Острозькому і стала основою для […]

Географія релігій

галузь релігієзнавства, покликана вивчати роль природного фактору в появі і поширенні релігій певної конфесійної визначеності в різних країнах і регіонах земної кулі, синкретичних процесах в релігіях. Г.р. виявляє також взаємозв”язок етнічного і конфесійного в реліг. мобільності. Історична Г.р. покликана насамперед розкрити питання автохтонності релігійних утворень тієї чи іншої країни, географічного регіону, з”ясувати в історичній ретроспективі […]

Геомантика

сукупність окультних уявлень, що набули найбільшого розвитку в середньовічному Китаї під впливом філософської доктрини даосизму. Г. (“феншуй”) зв’язувала небесні явища, зірки, планети зі знаками зодіаку і країнами світу, з космічними силами й символами (Небо, Земля; інь, янь; п’ять першоелементів тощо). Прибічники Г. розробили складну систему взаємодії між всіма цими силами і земним рельєфом. Лише при […]

Георгій-Побідоносець

один із найбільш шанованих христ. св. великомучеників. Згідно реліг. джерел, Г.-П. був воєнач. в армії імператора Діоклетіана. За відкритий виступ на захист христ. віри Г.-П. на протязі семи років зазнавав неймовірних тортур і в 303 прийняв за це мученицьку смерть. Ще за життя Г.-П. здійснив безліч чудес і подвигів, в т.ч., врятував царівну, призначену в […]

Герменевтика біблійна

(від грецьк. hermeneutikos – пояснюючий) – в широк. розумінні – тлумачення бібл. текстів та вчення про способи такого тлумачення, у вужчому – вищий, порівняно з екзегезою біблійною, рівень освоєння тексту, що грунтується на потребі його актуального розуміння. Головне тут – не лише екзегетичне з’ясування змісту та первісного, часом дослівного значення (“тоді” і “там”), а й […]