вчинки (поведінка) людини, що виявляються у неприйнятті релігійних цінностей. Згідно христ. вчення, Г. з’явився й укорінився в природі людини внаслідок гріхопадіння Адама і Єви. Г. – основа богословського обгрунтування сакрального. Богослов’ям розрізняється Г. проти віри (байдужість, сумнів, скептицизм), надії (самовпевненість, малодушність, відчай), любові до Бога (самолюбство, гординя, прив’язаність до земного, невдячність) тощо. Поняття Г. поширюється […]
за іуд. і христ. віровченням порушення першими людьми Адамом і Євою, яких спокусив змій, Божого наказу не вживати плодів з дерева пізнання добра і зла, що росло в саду Едемському – раю земному (Бут., 3). Порушивши заповідь, вони з”єдналися передчасно, без Божого благословення, спотворивши ідел Бога. Людство й понині страждає від Г. Опоганення любові стало […]
міжнародний позацерковний рух, що виник у Німеччині в 1928 на основі явленого людству Послання Граля, яке стримав Абд-ру-шин (Оскар Ернст Бернхарт (1875-1914). Оприлюднивши одкровення в своїй книзі “У світлі істини”, Абд-ру-шин запропонував релігійне розуміння світобудови, місця і призначення в ній людини. Перебуваючи у найвищому і найчистішому джерелі істини і духовності – Хрустальному палаці, Св.Граль через […]
сукупність усіх богів давньогрецьк. релігії. Спочатку вшановувались місцеві боги, потім – персоніфіковані явища природи, почуття, види діяльності. Складаються міфологічні системи, в яких домінують 12 олімп. богів (Зевс, Посейдон, Гера, Гестія, Деметра, Афіна, Аполлон, Геба, Афродіта, Арес, Гермес, Гефест), що відтіснили старих богів (Хаос, Гея, Уран, титани). До Г.п. входили підземні та астральні боги. Окремі групи […]
(бл.330 – бл. 390) – видатний представник патристики, один з отців церкви, патріарх Константинополя (від 381). Разом з Василієм Великим опрацював вчення про Трійцю, захищаючи яке у полеміці з євноміанами та македоніанами здобув титул “Богослов”. Виступав проти аріан. Г.Б. не написав жодного богослов. трактату, а слави здобув як талановитий проповідник і поет, що вміло використовував […]
“Містик” (бл.335 – бл.394) – візант. церковний письменник, богослов і філософ, представник грецьк. патристики. Г.Н. брав участь в опрацюванні Символу віри, засадничих положень христ. догматики, символічної екзегетики. Вважав, що критерієм істини є Святе Письмо, знання мають випробуватися і перевірятися вірою, вони тим досконаліші, чим ближчими є до богоодкровенних істин віри. Активно виступав проти аріанства. Як […]
(1296-1359) – візант. богослов, систематизатор містичних вчень про єдність людини і Бога, що дістали назву ісихазму. У центрі вчення Г.П. – питання про “Світло Фаворське”, в осяянні якого Христос об’явився своїм учням на горі Фавор, тобто про сходження божественного світла, сприймати яке здатні лише наділені благодаттю праведники. За Г.П., спасіння душі можна досягти через подвижництво, […]
місце поховання і воскресіння Ісуса Христа. Згідно Біблійного переказу, учні Христа Йосип Ариматейський та Никодим, забравши після розп’яття тіло свого Вчителя, за іудейським звичаєм закутали його в плащаницю й поклали в новому гробу. Цим гробом послугувала печера в Гетсиманському саду по близу Голгофи. Г.Г. – найвизначніша християнська святиня, для вшанування якої споконвіків прибувають богомільці з […]
об’єднання послідовників первісного християнства. Г.р. – еклесії (досл. – “зібрання”) були нечисленні, не мали постійного членства. Якщо спочатку до них входили представники соціальних низів, то з втратою раннім християнством яскраво вираженого антимайнового характеру вони стали поповнюватися також представниками заможних верств. Еклесії мали спільне майно, яке поповнювалося за рахунок внесків їх членів. Для Г.р. були характерними […]
первинна організаційно-структурна одиниця в системі реліг. організацій, один з її типів. Це поняття характеризує певну спільність віруючих одного реліг. напряму, віросповідання, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення реліг. потреб, здійснення культових дій. Г.р. має свою структуру: віруючі (миряни, парафіяни, паства); виконавчий орган; староста, священик, диякон (для православної громади), проповідник. Г.р. створюється, як правило, за […]
теоретичне обгрунтування своєрідної, неінституалізованої реліг. єдності громадян тієї чи іншої країни незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Ознаки Г., ц.р. – позацерковна релігійність, тенденції до приватизації реліг. життя, байдужість до традиційної церковної релігійності, реліг. сенкритизм. Г., ц.р. – поняття, введене в науковий обіг у релігієзнавстві американським соціологом реліг. Р.Беллом. Він обгрунтував наявність у США позаконфесійної Г., […]
одна з автокефальних православних церков. Організаційно оформилася в 4 ст., коли християнство було визнане державною релігією в центральній частині країни – Картлі. У 487 проголошено автокефалію Г.п.ц. Після приєднання Грузії до Росії увійшла до складу Руської православної церкви на правах екзархату (1811), в зв’язку з чим посаду глави Г.п.ц. – католикоса було скасовано, а грузинські […]
(1866-1934) – видатний україн. історик, громадський і політичний діяч. Г.М. був головою Наук. товариства ім.Т.Г. Шевченка (з 1897), головою Центральної Ради (1917-1918). В 1924 обраний академіком АН України. Вирісши, по суті, в духовному оточенні, перебуваючи тривалий час у полоні православного містицизму, ” гострої полоси релігійності”, він майже в тридцять років змінив свої світоглядні орієнтири, “вирвався […]