(від старозавітного свята п”ятидесятниці, в Новому Завіті – зелені свята, або Трійця) – прихильники пізньопротестантської течії, що виникла в кінці 19 ст., а з 20 ст. поширює вплив на Північну Америку і Європу. Перші відомі проповідники – В. Сеймур з Лос-Анжелоса та Е.Робертс з Уелса. На поч. 20 ст. через Скандинавію потрапляють в Росію. П. […]
течія в п’ятидесятництві, виникла в Україні в 20-х рр. 20 ст. під впливом проповідей Леона Мельника про близький другий прихід Христа, що станеться на горі Сіон (звідси – назва) та необхідність особистої зустрічі обраних з Господом. Вірять у побудову земного тисячолітнього Царства Божого в Палестині. З 1929 по 1989 діяли нелегально. Нині існують в Україні […]
прихильники п’ятидесятницьких течій, що днем відпочинку вважають суботу. В Україні поширені переважно в західних областях. Це, по-перше, Союз зборів християн Церкви Божої, який внаслідок місії Церкви Божої з Теннесі виникає в Галичині і на Волині в 30-х рр. Видавав часопис “Будівничий Церкви Божої” (Кременець, 1933-39 рр.), серію брошур, пісенно-віршованих збірників. З 1944 його громади увійшли […]
(від лат. pietas – благочестя) – поширений переважно в Німеччині у кінці 17-18 ст. напрям протестантизму, який ставив релігійні почуття вище релігійних догматів. Був реакцією на догматичну закостенілість протестантського (лютеранського) богослов’я. П. тяжів до традиційної філософської містики. Його засновником вважається німецький богослов Ф.Шпенер (1635-1705), послідовником був А.Франке (1663-1727), який у 1688 заснував у Лейпцігському університеті […]
секта, за віровченням близька до хлистів. Організована наприк. 19 ст. у Харківській губернії селянином Василем Підгорним. Заснував кілька громад (в основному з жінок), де займався розпустою (шлюб, за вченням П., – нечистий). Св.Синодам висланий у м.Суздаль в Спасо-Євфімієвський монастир, який став центром паломництва П. У 1903 відхилив пропозицію повернутись додому і постригся у ченці. У […]
цим поняттям Церква Ісуса Христа Святих отанніх днів називає найвищий рівень спасіння, повнота якого включає в себе не тільки уникнення пекельних мук, а й повернення в небесне царство, до Небесного Батька і успадкування при цьому всіх його Божественних якостей. Крім того, П. є сімейним спасінням, саме тому лише сімейна людина може бути піднесеною. Любарець Володимир
(від італ. pellegrino – чужеземець) – назва подорожуючого богомольця в католиц. (у православ’ї – паломник). П. з’явились в 4 ст., здійснювали подорожі для поклоніння святим місцям християнства. Особливо благими вважались подорожі П. до Палестини. П. відіграли значну роль у підготовці хрест. походів, а хрест. походи сприяли різкому збільшенню кількості П. КаП
важлива складова частина христ. богослужіння. Застоосовується в церкві з самої появи богослужіння як співання гімнів та псалмів. У 6-8 ст. затверджуються канони П. у Зах. церкві через папу Григорія І, у Східн. – через Іоана Дамаскіна. П. буває антифонним, симфонічним та гіпофонним. Риженко Світлана
реліг.-містич.дуалістич. вчення, що виникло в християнстві в 7 ст. у Вірменії й одержало, вірогідно, назву від імені одного з ранньохрист. єретиків Павла Самосатського. На кінець 8 ст. П. переросло в широкий єретич. рух, що охопив М.Азію, Сірію, Вірменію, а також Фракію. Соц. база П. – селяни, ремісники, міська біднота, які боролися проти матеріальн. і політич. […]
один з христ. апостолів, фундатор т.зв. паулінізму. В “Діяннях святих апостолів” повідомляється, що він народився в малоазійському м.Тарсі в іудейській фарисейській сім’ї, що мала римське громадянство. Тому поряд з єврейським ім’ям “Савл” мав і римське – “Павло”. Спочатку відзначався фанатичною нетерпимістю до християн, але після явлення йому Христа, який покликав до апостольського служіння, перетворився на […]
(від санкр. бгагават – священний) – культова буддійська споруда у вигляді багатоярусної башти, в якій зберігаються буд. святині. П. будується у дворах монастирів поруч з храмами. Сапіга Василь
така подія, із-за якої, як це засвідчує біблійна оповідь про вигнання Адама і Єви з раю, людство на замлі стало смертним. Конфесійні богословські системи по-різному інтерпретують її. Якщо одні з них акцентують увагу на гріховній природі людини і необхідності все життя проводити в спокуті своїх гріхів, то Церква Ісуса Христа Святих останніх днів розглядає П.л. […]
(від грецьк. pan – все) – 1) божество у грецькій міфології. Син Гермеса (або Зевса) і німфи Дріони (або Каллісто). Спочатку П. вважали богом лісів, отар, пастухів, пізніше – покровителем усієї природи. Зображували П. напівлюдиною, напівцапом – з цапиними ногами, ріжками, бородою. За уявленнями давніх греків, П. злився з культом італійських божеств Фавна й Інця). […]
(від грецьк. kandela – свічка) – центральна люстра в православному храмі з багатьма свічками або лампадами. Тепер вони часто заміняються електролампочками. Філоненко Микола
релігійно-політична течія в ісламі, ідейну основу якої становлять уявлення про єдність та солідарність усіх членів мусульманської спільноти незалежно від їх державної, расової, національної або соціальної приналежності, обумовлену рівністю всіх мусульман перед Аллахом. Доктрина П. була висунута на початку 70-х рр. минулого ст. турецьким учителем, членом союзу “Нових османів” Намик Кемалем як засіб мобілізації самосвідомості мусульманських […]