Поведінка релігійна

усвідомлена реалізація віруючими, їх спільнотами реліг. приписів, норм, правил у процесі їхньої життєдіяльності. П.р. є системою умотивованих реліг. установками вчинків, дій віруючих. П.р. – важливий критерій релігійності особистості. В релігієзнавстві виділяють два типи П.р. – культову і позакультову. Культова П.р. пов’язана з участю віруючих в богослужінні, здійснені обрядових, ритуальних дій; її формами є також молитва, […]

Повне євангеліє

вчення пієтичних груп святості в США, з яких наприкінці 19 ст. виникло п”ятидесятництво. Прагнули наслідувати у своєму житті приклад Ісуса Христа, який є “Спаситель, Очиститель, Зцілитель і Майбутній Цар”. Наполягали на необхідності нового тлумачення спасіння, доповнивши протестантську сотеріологію догматом про духовну освяченість або народження горнє від Святого Духа як гарантії моральної досконалості і навіть святості. […]

Поділ церков

роз’єднання христ. церкви на західну (римську) і східну (візантійську) і зумовлене ним офіційне оформлення католицизму і православ’я. Хоча історичною датою П.ц. є 1054, коли папа Лев ІХ і патріарх Кируларій через глибокі взаємні незгоди піддали один одного анафемі, початок церковному розмежуванню було покладено ще при розпаді Римської імперії в кінці 4 ст. на західну та […]

Подвір`я

1) представництво окремої церкви на канонічній території іншої церкви (напр., подвір`я Єрусалимської, Болгарської, Антіохійської церкви в Москві; П. РПЦ в Бєлграді, Софії, Дамаску); 2) представництво монастиря, його службові приміщення поза його територією. Інколи розглядаються як окрема обитель (напр. Іновський монастир як подвір`я Києво-Печерської Лаври). Докаш Віталій

Подобосутність

термін догматично незрілого періоду (3-4 ст.н.е.) в історії християнської Церкви. Означає подібність (схожість) сутностей трьох Божественних Осіб Трійці, на відміну від розуміння їх як тотожності, вираженої терміном “єдиносутність”. Христокін Геннадій

Позакультова релігійна діяльність

один з проявів активності окремих віруючих, їх груп, рел. інститутів і організацій, що визначається рел. переконаннями і почуттями, приписами Св. Письма, конфес. обов’язком, конкретними завданнями, які постають перед тією чи іншою рел. організацією. Здійснюється П.р.д. в духовній і практичній сферах. До духов. П.р.д. відноситься продукування рел. ідей, систематизація й інтерпретація рел. положень, підготовка проповідей, написання […]

Покликання релігійне

специфічна форма усвідомлення релігійних цінностей, яка визначає сенс і мету життя віруючого, його ставлення до релігійної і світської діяльності. П.р. – внутрішній потяг, здатність віруючого служити Богу. Воно тісно пов’язане з глибоким переконанням віруючого, що його справа є справою Бога, його честь є честю Бога. В епоху Реформації М.Лютер і його послідовники, надавши світській діяльності […]

Покрова

одне із значних свят православ’я. Відзначається 14 жовтня за н.ст. Зміст свята становить ідея покровительства. Згідно церков. версії, покладеній в основу П., у Влахернському храмі Константинополя в 910 юродивому Андрію і його учню Єпифанію з’явилася в оточенні ангелів і святих Божа Мати, яка простягла над молільниками біле покривало (омофор). П. стали популярними і в Україні, […]

Покутники

сектантська течія, що виникла в кінці 60-х років в обставинах насильницької заборони греко-католицької церкви в Галичині. Група віруючих греко-католиків, які були під впливом греко-католицького священика Ігнатія Солтиса, почали відвідувати Середнянську гору в Івано-Франковській області, на якій, нібито, відбулося з’явлення Божої Матері в блакитно-жовтому сяйві, провіщення нею перенесення центру світового католицизму з Риму на Україну. Середнянська […]

Поліконфесійність

(від. грецьк. poli – багато і лат. сonfessio – визнання, сповідання) – наявність багатьох рел. течій на території однієї країни. Складнюється внаслідок паралельної діяльності як найбільш поширених релігій, так і їхніх відгалужень, напрямів, сект. Навіть у суспільствах, де проголошувалися державні релігії або вони такими є й сьогодні, існують і постійно виникають нові рел. течії. Нерідко […]

Політеїзм

(від грецьк. poly – багато, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам. Багатобожжя. Складається в умовах формованих етносів, за відсутності стійких економіко-господарських зв’язків та централізованої державності. У єгиптян періоду перших династій фараонів існувала велика кількість богів – геліополіській бог Ра, покровитель Гермополя бог Тот, мемфістський Апіс, бог нижньоєгипетського […]

Політеїзм український

багатобожні вірування формованого українського етносу. Складається в надрах життєдіяльності “літописних племен” – полян, сіверян, уличів, тиверців та ін. в добу розкладу первіснообщинного ладу й становлення феодальних відносин. Пантеон раннього П.у. представлений образами Рода, Господаря, Лади, панни-Сонце, Громовика та ін. богів, розвинутий П.у. відомий персонажами Сварога, Дажбога, Стрибога, Перуна, Мокоші, Хорса, Велеса тощо. Боги П.у. постають […]

Полемісти

письменники церковно-релігійного та політичного спрямування 16-17 ст., представники українських та білоруських церковних кіл за доби богословської та віросповідної боротьби. Спадщина П. представлена п’ятьма мовами – церковно-слов’янською, українською, білоруською, польською, латиною, інколи видавалась кількома мовами. Головні проблеми, висвітлені творчістю П., – дискусія щодо церковних таїнств, догматика, зокрема питання про чистилище, авторитет папи, питання запровадження нового Григоріанського […]

Полтергейст

(від старогерм. – досл. “шумний дух”) – поняття з невизначеним обсягом, що використовується в повідомленнях засобів масової інформації про спонтанні пересування предметів без наочного зв’язку з зовнішніми факторами, їх проходження скрізь тверді та крихкі (напр., скло) перешкоди, слухові, тактильні та інші впливи на людей і тварин. Іноді для спостерігачів П. набуває ознак особи, що зближує […]

Польські брати

представники радикальної течії Реформації в Польщі в 16-17 ст.ст., послідовники аріанства. Заперечували догмат про Трійцю та божественність Христа. Ідеологами П.б. були Петро з Гоньондза і Григорій Павло з Бжезін. Поділялися на дві групи: помірковану (заперечувала корінні соціальні перетворення) та радикальну (виступала проти приватної власності, держави та її установ, кріпацтва, феодального землеволодіння, станових привілеїв). Організації П.б. […]