усвідомлена реалізація віруючими, їх спільнотами реліг. приписів, норм, правил у процесі їхньої життєдіяльності. П.р. є системою умотивованих реліг. установками вчинків, дій віруючих. П.р. – важливий критерій релігійності особистості. В релігієзнавстві виділяють два типи П.р. – культову і позакультову. Культова П.р. пов’язана з участю віруючих в богослужінні, здійснені обрядових, ритуальних дій; її формами є також молитва, каяття. Культова П.р. – суттєвий компонент реліг. відносин у просторі (“людина-бог”, “людина-людина”. Позакультова П.р. – дії, вчинки, які зумовлені реліг. мотивами, нормами в сімейній, побутовій, соціальній сферах, освітніх закладах, міжконфесійних відносинах. П.р., як правило, конфесійно зорієнтована. Бабій Михайло
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.