(від. грецьк. poli – багато і лат. сonfessio – визнання, сповідання) – наявність багатьох рел. течій на території однієї країни. Складнюється внаслідок паралельної діяльності як найбільш поширених релігій, так і їхніх відгалужень, напрямів, сект. Навіть у суспільствах, де проголошувалися державні релігії або вони такими є й сьогодні, існують і постійно виникають нові рел. течії. Нерідко […]
(від грецьк. poly – багато, theos – бог) – форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам. Багатобожжя. Складається в умовах формованих етносів, за відсутності стійких економіко-господарських зв’язків та централізованої державності. У єгиптян періоду перших династій фараонів існувала велика кількість богів – геліополіській бог Ра, покровитель Гермополя бог Тот, мемфістський Апіс, бог нижньоєгипетського […]
багатобожні вірування формованого українського етносу. Складається в надрах життєдіяльності “літописних племен” – полян, сіверян, уличів, тиверців та ін. в добу розкладу первіснообщинного ладу й становлення феодальних відносин. Пантеон раннього П.у. представлений образами Рода, Господаря, Лади, панни-Сонце, Громовика та ін. богів, розвинутий П.у. відомий персонажами Сварога, Дажбога, Стрибога, Перуна, Мокоші, Хорса, Велеса тощо. Боги П.у. постають […]
письменники церковно-релігійного та політичного спрямування 16-17 ст., представники українських та білоруських церковних кіл за доби богословської та віросповідної боротьби. Спадщина П. представлена п’ятьма мовами – церковно-слов’янською, українською, білоруською, польською, латиною, інколи видавалась кількома мовами. Головні проблеми, висвітлені творчістю П., – дискусія щодо церковних таїнств, догматика, зокрема питання про чистилище, авторитет папи, питання запровадження нового Григоріанського […]
(від старогерм. – досл. “шумний дух”) – поняття з невизначеним обсягом, що використовується в повідомленнях засобів масової інформації про спонтанні пересування предметів без наочного зв’язку з зовнішніми факторами, їх проходження скрізь тверді та крихкі (напр., скло) перешкоди, слухові, тактильні та інші впливи на людей і тварин. Іноді для спостерігачів П. набуває ознак особи, що зближує […]
представники радикальної течії Реформації в Польщі в 16-17 ст.ст., послідовники аріанства. Заперечували догмат про Трійцю та божественність Христа. Ідеологами П.б. були Петро з Гоньондза і Григорій Павло з Бжезін. Поділялися на дві групи: помірковану (заперечувала корінні соціальні перетворення) та радикальну (виступала проти приватної власності, держави та її установ, кріпацтва, феодального землеволодіння, станових привілеїв). Організації П.б. […]
склалася на початку 20 років 20 ст. з православних парафій (РПЦ), що діяли на території Західної України, Західної Білорусі та Литви, які в 1921 увійшли до складу Польщі. В 1924 отримала автокефалію (часткову) згідно томоса Константинопольської церкви. В 20-30 роках включала п`ять єпархій: Варшавсько-Холмську, Волинську, Поліську, Гродненську, Віленську. В церкві нараховувалось майже півтори тисячі храмів. […]