письменники церковно-релігійного та політичного спрямування 16-17 ст., представники українських та білоруських церковних кіл за доби богословської та віросповідної боротьби. Спадщина П. представлена п’ятьма мовами – церковно-слов’янською, українською, білоруською, польською, латиною, інколи видавалась кількома мовами. Головні проблеми, висвітлені творчістю П., – дискусія щодо церковних таїнств, догматика, зокрема питання про чистилище, авторитет папи, питання запровадження нового Григоріанського календаря, догмат про походження Св. Духа (філіокве). Хронологічно діяльність полемістів розпочинається на поч. 16 ст. (Ян Сакран), але найактивніше проявляється з кінця 16 ст. (П.Скарга, В.Герберст, Г.Смотрицький, В.Сурозький). З особливою силою богословська та релігійна полеміка розгортається після Берестейського (1596) собору. Найвідоміші полемісти з боку прихильників унії – П.Скарга, І.Потій, Л.Кревза-Ржевуський, Й.Велямін Рутський, А.Селява, з протиунійних П. – Христофор Філалет, Клірик Острозький, А.Мужиловський, М.Смотрицький. Активну оборону унії проводять після переходу у табір прихильників Риму М.Смотрицький та К.Сакович. З другої пол. 17 ст. як П. виступають П.Бойм, Теофіл Рутка (проунійні), з якими дискутують Л.Баранович, І.Гізель, І.Галятовський. Останній вів також полеміку з іудеями та мусульманами. В кінці 16 ст. розпочинається полеміка з протестантами, де головними питаннями виступають шанування ікон, моління за померлих тощо. Згодом православні П. охоче використовують протестантські твори для полеміки з католиками та уніатами. На кінець 18 ст. припадає антипротестантська полеміка Ст.Яворського. Бичко Богдан, НЧ
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.