(від лат. nihil – ніщо) – форма заперечення релігії з позиції егоїстичного індивіда, який прагматично ставиться до життя, керується принципами волюнтаризму та анархізму. Н.р. в основному притаманний людям без певної життєвої позиції, позитивного ідеалу. Світовідчуття таких людей Ф.Достоєвський узагальнив так: “Якщо Бога немає, то все дозволено”. Н.р. характеризує праці М.Штірнера і Ф.Ніцше, які протиставляли “сірій […]
(лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови при зображенні богів, святих, ангелів, пророків. Походження Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських народів, від яких християнство запозичило іконографічну символіку. Новиченко Микола
(санскр. досл. “згасання”) – термін буддизму, який означає відсутність павутини бажань (вана), з’єднуючої одне життя з іншим. Перехід в стан Н. частіше за все порівнюється з полум’ям, поступово згасаючим з нестачею палива: пристрасті (лобха), ненависті (доса), омани (моха). Буддистські тексти не дають визначення Н. Вона зображується як протилежне всьому, що може бути. Н. водночас є […]
одна з найпоширеніших в світі сучасних шкіл японського буддизму (поруч з дзен), названа так за ім”ям її засновника, відомого в Японії вчителя Лотосовой сутри, бодхісаттви Нітірена (1222-1282). Ця школа представлена в Японії, Росії, Україні, ін. країнах монахами ордену Ніппондзан Мьоходзі, який з”явився в 1917 за ініціативою діяча япон. буддизму 20 ст. Нітідацу Фудзії (1885-1985). Орден […]
процес психологічного впливу, розрахований на некритичне сприйняття інформації, яка передається. Н. може відбуватися за допомогою вербальних або невербальних прийомів, бути за змістом імперативним (сугестивним) або неімперативним, тобто здійснюватися шляхом непомітного для об’єкту Н. приєднання до його стану (характеру рухів, мовлення, почуттів) з подальшим досягненням мети Н. Сприйнятливість до дії Н. зростає при існуванні в особи […]
у світогл.-релігійному контексті прилучення людини по віри в надприродне або ж перехід з одного віросповідання в інше (див. також Прозелітизм). Реліг. Н. – мета місіонерської діяльності в усіх релігіях світу. Свистунов Сергій
(тадж. нав – новий, руз – день) – свято Нового року за сонячним літочисленням у персомовних народів, яке співпадає є весняним рівноденням. Після поширення ісламу в Ірані і Середній Азії Н. був заборонений, але, не дивлячись на переслідування, широко відзначався в народі. Особливо популярні його обряди, пов’язані з практикою землеробства (обряд першої борозни – початок […]
за Єванг., проповідь Христа на горі перед апостолами. Стислий виклад соціальних і моральних принципів первісного християнства; розкриття істотної відмінності Нового Завіту від Старого; переосмислення моральності на засадах любові – центральної для християнського віровчення категорії, зміст якої поєднує сферу онтології, гносеології, етики й естетики. В Н.п. підноситься значимість в суспільстві тих, хто духовно великий, хто вирізняється […]
одна з форм сприйняття майбутнього в духовному житті людини, де бажане, потрібне чи необхідне пов’язане з вірою в надприродне. Гарантом Н.р. виступає Бог, а засобом утвердження – молитва і послідовне слідування вченню (заповідям) про блаженство. З Н.р. пов’язана діалогічність реліг. свідомості, а сам діалог реалізується в богослужінні, молитві, медитації. Любчик Володимир
в академічному релігієзнавстві категорія, що виражає всезагальне і найбільш істотне в предметах релігійної віри – образах і уявленнях релігійної свідомості. Н. – гносеологічна ознака образів богів, духів, душ тощо, а також сакральних зв’язків і властивостей реальних предметів і явищ. Н. релігійного феномену – категорія підрядна загальнофілософському розумінню надприродного, співвідносного з природним як об’єктивно сущим. Але […]
(1905-1976) – релігійний діяч, історик церкви, доктор філософії (1951). Професор Оттавського та Монреальського університетів, ректор Української духовної семінарії ім. св.Йосафата в Римі, генеральний консультор Василіанського чину, професор Католицького університету в Оттаві. Редактор ряду церковних видань. Член Наукового товариства ім.Шевченка. Його праці: “Св.Володимир Великий” (1954), “Папа Іннокентій ХІ і Україна” (1957), “Київські і галицькі митрополити” (1962). […]
так іноді в Євангеліях від Матвія, Марка, Луки називають Ісуса Христа, який до 30-річного віку проживав у місті Назарет (Палестина). Любчик Володимир
(від давньоєвр. назар – відмовлятися, утримуватися) – проповідники в Давн.Іудеї. Вели аскетич. спосіб життя, відмовлялися стригти волосся та вживати вино, відкидали мирські втіхи й радощі. В останні ст. до н.е. рух Н. злився із сектою ессеїв. Ймовірно, з цих кіл вийшли перші християни. Єленський Віктор
мусульманська канонічна молитва, яку виконують п’ять разів на день. Молитву можна виконувати у будь-якому місці, але їй обов’язково має передувати ритуальне вмивання. Зміст Н. – прославлення Аллаха, його доброти і величі, вираз покори йому. Лубський Володимир
каз, виданий французьким королем Генріхом IV Бурбоном у 1598 на завершення релігійних воєн у Франції між католиками та гугенотами-протестантами. Проголошував католицизм панівною релігією у Франції, але водночас надавав гугенотам свободу віросповідання та деякі політичні та громадянські права (напр., обіймати державні посади), що дало змогу перетворити гугенотський Південь із самостійної республіки на “державу в державі”. Е. […]