(церков. назва “жидовілі”) – найбільший в середньовіччі єретич. рух, що мав яскраво виражену антицерк. і антифеод. спрямованість. Виник в срд. 15 ст. в Новгороді і поширився в Москві переважно серед служителів культу з білого духовенства і членів їх сімей, бояр, купецтва, ремісників і селян, які т.ч. виражали протест проти свавілля і насилля духовних і світських […]
галузь в теології єднання, що зорієнтована на таке пізнання істини, яке зможе усунути протиріччя всередині самих релігій, а також між релігіями, створюючи основу для примирення різних релігій і культур. Н.в.і. повинне прояснити смисл Біблії і всіх священних текстів світових релігій, прокладаючи шлях до подолання ними внутрішніх конфліктів, аби світові релігії стали джерелом досягнення загального миру. […]
одна з течій духовного християнства, що виникла в Росії в кін.19 ст. в результаті розколу хлистівської секти “Старий Ізраїль”. Засновник “Н.І.” В.Мокшин прагнув звільнити старе христовірство від “забобонів, марновірства, невігластва” шляхом обмеження його містицизму. Учень Мокшина В.Лубков (звідси інша назва – лубківці) відмовився від аскетич. заборон, практики радінь, “ходження з духом”, “говоріння іномовами”, відкинув шанування […]
частина Біблії, яку, як Святе Письмо, вшановують лише християни. Книги Н.З. написані грецькою мовою. Назва їх походить з уявлень про те, що Бог через свого сина Ісуса Христа уклав з людьми новий договір (завіт). Христ. богослов’я авторами Н.З. вважає учнів Ісуса і їх наступників. Н.З. складається з 27 книг. Послідовність канонічн. розміщення їх в Біблії […]
(1806-1884) – магістр Київської духовної академії, перший професор філософії ун-ту св.Володимира, представник Київської школи філософії. У центрі міркувань Н. – проблема співвідношення віри і знання, філософського та релігійного способів сприйняття надприродного. Розробив вчення про розум як “духовне око”, здатне осягати або “споглядати” в ідеях надчуттєве буття. Віру визначав як вагомішу за розум духовно-гносеологічну силу, що […]
релігійна організація, що виникла в Англії в 1832 в наслідок руху за відродження первісного вчення Христа. Центр Н.ц. знаходиться в Цюріху (Швейц.), очолюється першоапостолом, рішення якого з церковних питань є обов’язковим. Діє більш як у 190 країнах. Приходи Н.ц. країни чи регіону утворюють апостольський округ, керівництво діяльністю якого здійснює окружний апостол. Священнослуж. церкви – єпіскоп, […]
бібл. праведник, через якого Бог вирішив спасти людство від повної загибелі під час всесвітнього потопу. Завдяки Ноєвому ковчегу врятувалися взяті на нього представники тваринного світу, що розселилися після потопу по всій землі. Филипович Людмила
( від лат. nomen – ім”я) – один з напрямів середньовіч. філософії, представники якого вели багатовікову суперечку з т.зв. реалізмом з питань про природу загальних понять – універсалій. Якщо реалісти твердили, що універсалії існують в божеств. розумі як реальні сутності, то номіналісти виходили з того, що реальним існуванням володіють лише окремі речі, а загальні поняття […]
(від грецьк. nomos – закон, kanon – правило) – зб. візант. (церковного) права, що включав імператорські постанови (nomoi) 5-9 ст., які стосувалися церкви, та церковні правила (kanon) 6-7 ст., з тлумаченнями до них Феодора Вальгамона та ін. авторів (12 ст.). Відомий “Н.” в 50 і 14 титулах (розділах). Останній в давньорус. редакції в кін. 13 […]
сукупність правил, приписів, вимог, які регулюють життя віруючих, їхню поведінку, вчинки, діяльність реліг. організацій. Н.р. мають імперативний, зобов’язуючий характер, їх виконання підкріплюється чіткою системою заходів спонукання, заборон, заохочення, схвалення, стимулювання, санкцій. Є різновидом соціально-регулятивної інформації, функціонально значущої для життєдіяльності віруючих. Основу Н.р. становлять реліг. ідеї, уявлення, нерозривно поєднанні з вірою в надприродне, божественне походження цих […]
картина майбутньої історії людства з 1555 до 3793, що належить Мішелю де Нотр Даму, або Нострадамусу (1503-1566) – медику, алхіміку, астрологу, поету. З 1555 він публікував т.з. “Сторіччя” і (“Центурії”), які в повнному вигляді включали в себе 10 розділів – “сторіч”, кожен з котрих (крім 7-20) мав 100 катренів (чотиривіршів – передбачень). На 942 катрени […]