Потреби релігійні

один з основних структурних компонентів духовних потреб віруючої особистості. Постають як сукупність релігійно інтерпретованих світоглядних, психологічних, екзистенціальних чинників, яких потребує індивід. певна спільнота віруючих для зняття в трансцендентному вимірі життєвозначимих суперечностей і проблем свого буття, компенсації безсилля, залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів, наповнення життя новим сенсом. Проявляються як певний стан реліг. суб’єкта, який відбиває суперечність між тим, що є, і тим, що необхідно, невідповідність між зовнішніми і внутрішніми умовами його буття, вияв неповного задоволення пізнавальних, моральних, етичних та ін. духовних потреб індивіда, спільноти. П.р. – це потреби в особливих формах і способах спілкування з Богом, впливу на нього і на ін. надприродні сили; в емоційно-інформаційному обміні, в спілкуванні, особливих формах видносин, переживань, в релігійному самовизначенні та самореалізації. Об’єктивуються в процесі культових, позакультових дій, реліг. відносин. П.р. виявляють себе в неусвідомлених прагненнях і усвідомлених мотивах реліг. поведінки. Вони тісно пов’язані з релігійним інтересом, який є реальною причиною стимулом релігійної діяльності, відносин і знаходить своє втілення в реліг. світогляді, тотальному баченні світу, в реліг. інтерпритації буття, смислу і мети існування людини. Релігійний інтерес є опосередковуючою ланкою між П.р. і мотивом релігійної діяльності, передбачає усвідомлення об’єктивної потреби. П.р. мають історичну, соціальну і конфесійну обумовленість. Бабій Михайло