Грузинська православна церква

одна з автокефальних православних церков. Організаційно оформилася в 4 ст., коли християнство було визнане державною релігією в центральній частині країни – Картлі. У 487 проголошено автокефалію Г.п.ц. Після приєднання Грузії до Росії увійшла до складу Руської православної церкви на правах екзархату (1811), в зв’язку з чим посаду глави Г.п.ц. – католикоса було скасовано, а грузинські екзархи призначалися членами її синоду. В 1917 після лютневої революції керівництво грузинського духовенства розірвало зв’язки з руською церквою і оголосило про відновлення автокефальності і католикосату. Цей розрив тривав до кінця 1943, коли Московська патріархія визнала автокефалію Г.п.ц. Нині налічує 15 єпархій. Кадри готує у Мцхетській семінарії і у відкритій 1988 духовній академії. Резиденція глави церкви (його повний титул – Католикос-патріарх всієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський) дислокується в Тбілісі. При ньому діє Священний Синод, що складається з усіх правлячих архієреїв та патріаршого вікарія. Церковний офіціоз – журнал (“Джавари Вазиса”) (“Хрест виноградної лози”). Порівняно з іншими православними церквами Г.п.ц. має ряд відмінностей у богослужбовій практиці, власні релігійні свята. Виступає за розвиток міжправославних контактів, є членом Всесвітньої Ради церков. Філоненко Микола