Хрест

предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. У христ. є священним символом, а в катол. правосл. та лютер. – й об’єктом поклоніння. Церк. традиція зв’язує це поклоніння зі смертю Ісуса Христа на Х., освяченням останнього кров’ю Сина Божого. Х. шанувався у багатьох народів задовго до появи христ. релігії, зокрема, у Старод. Єгипті, Півд. Америці, Новій Зеландії, де вважався символом вогню, сонця і вічного життя. Офіційне вшанування Х. було запроваджено христ. церквою в 4ст. В різних христ. конфесіях встановлені неоднакові форми Х. Катол. шанують чотирикінечні, правосл. – чотири-, шести-, восьмикінечні; старообр. – восьмикінечні. При цьому кожному виду Х. дається певне тлумачення. Так, чотирикінечний – це освячене знаряддя страти Христа, шестикінечний пов’язується з шістьма днями творіння, горизонтальний брус внизу восьмикінечного означає підніжжя для ніг Ісуса, а розташована навкіс поперечна символізує його зв’язок і з мешканцями землі, і з небесним царством. Деякі христ. течії (баптисти, адвентисти, ін. протестантські церкви) не визнають святості Х. і заперечують його культ. Філоненко Микола