узагальнене означення сакральних будівель для відправлення культу. В кожній релігії храм має окрему назву: в християнстві – собор, костел, кірха; в ісламі – мечеть; в іудаїзмі – синагога; у буддизмі єдина назва відсутня. В усіх релігіях значення храму як цілого та його окремих складових полісемантично, він вважається місцем, де людина спілкується з Богом. Відмінне розуміння […]
місцеві правосл. свята, які відзначаються у дні освячення храму і в дні тих святих чи церк. подій, на честь яких побудований храм або додатковий вівтар. В одній парафії може відзначатися декілька Х.с. в залежності від кількості додаткових вівтарів у даному храмі. Х.с. були неробочими днями для цього поселення. Сапіга Василь
урочисте переміщення духовенства і віруючих з хоругвами, іконами та ін. святинями правосл. церкви, яке покликане посилити емоційн. вплив релігії на людей. Х.х. бувають звичайні, що проводяться у дні реліг. свят, і надзвичайні, які проводяться в особливо важливих випадках. Колодний Анатолій
предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. У христ. є священним символом, а в катол. правосл. та лютер. – й об’єктом поклоніння. Церк. традиція зв’язує це поклоніння зі смертю Ісуса Христа на Х., освяченням останнього кров’ю Сина Божого. Х. шанувався у багатьох народів задовго до появи христ. релігії, зокрема, у Старод. Єгипті, Півд. Америці, […]
1) відправлення христ. обряду хрещення, що знаменує прилучення людини до церкви; 2) сімейна урочистість з приводу хрещення. Х. перебувають у тісному зв’язку з народною традицією відзначати народження дитини. Реліг. обряд Х. увібрав у себе дуже багато повір’їв і охоронних ритуалів з родових культів. Колодний Анатолій
в християнстві так називається символ. зображення рухами руки хреста на собі або ж на іншій людині, речі тощо. В православ’ї Х.з. здійснюється трьома пальцями – великим, вказівним і середнім, складеними разом (в щипочку), що символізує три іпостасі Божі. Старообрядці використовують лише двоперстя (вказівний і середній пальці), що символізує у них подвійну природу Ісуса Христа – […]
загарбницькі війни зах. європ. правлячих класів на Бл. Сході 11-13 ст. під гаслом звільнення від “невірних” “Гроба Господнього” і “Святої Землі” – Палестини. Пізніше – війни німецьк. феодалів проти слов”ян та ін. народів 12-13 ст. а також каральні експедиції Лівонського і Тевтонського орденів 13-15 ст. під приводом викорінення єресей, проти учасників визвольних рухів (альбігойські, гуситські […]
учасники хрестових походів 11-12 ст. На одязі Х. був нашитий хрест – символ даної ними обітниці брати участь в поході за звільнення “святої землі” від “невірних”. Звідси й пішла їх назва. Колодний Анатолій
особи, чоловік і жінка, які під час здійснення обряду хрещення новонародженого у православ’ї ручаються за віру охрещеного. Х., х. повинні бути повнолітніми і віруючими християнами. Сапіга Василь
христ. таїнство, яке чиниться служителями культу при прийнятті людини в лоно церкви. Оскільки люди, за твердженнями церкви, народжуються ураженими першородним гріхом, Х. має зняти його, відкрити їм шлях до спасіння. В ритуалі Х., започаткування якого євангелія пов’язують з іменем Іоана Хрестителя, в різних христ. деномінаціях є певні відмінності: у правосл. хрестять новонароджених триразовим зануренням у […]
христ. свято, що відзначається 6 (19) січня; у правосл. належить до групи дванадесятих свят. Запроваджено в пам’ять описаного в євангеліях хрещення Ісуса Христа в річці Йордан Іоаном Хрестителем. Свято має й іншу назву – богоявлення, яка походить від того, що, згідно з єванг. оповідями, під час хрещення Ісуса на нього зійшов з небес Бог-Дух Святий […]
догмат у віровченні деяких протестантських течій, у якому відтворено новозавітний сюжет про зішестя Святого Духа на апостолів в день давньоіудейського свята п”ятидесятниці і отримання ними дарів Духа. Згідно з ним, не лише апостоли, а й будь-яка людина, незалежно від віку, статі, освіти, національності, соціального статусу здатна отримати Хр. С.Д. у земному житті, а через нього […]
найчисленніша світова релігія, що з’явилась в І ст. у східн. провінціях Римської імперії внаслідок злиття і взаємопроникнення ідей ряду месіаніст. сект іудаїзму. Згідно християн. вчення, засновником нової релігії є Ісус Христос – Син Божий, який з волі Батька-Бога зійшов з небес на Землю, влюднився через народження його Дівою Марією, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв […]
творення на київському грунті після охрещення Руси-України власного – русьського, тобто українського, синтезу християнства, яке запозичуючи зі Сходу обрядові і культові форми, не сприймало візантійської теократії, цезаропапізму, не надавало виключної уваги специфічним формам візантійської набожності, буквалізму, ритуалізму, що згодом знайшли сприятливі умови для розвитку на грунті Московського християнства. Х.К. було відкрите до Сходу і Заходу […]
конфесійно-політичні об’єднання, які виражають соціальні прагнення різних суспільних верств у християнстві. Залежно від того, хто поєднує релігію і політику для здійснення соціальних уподобань і орієнтацій, відбувається релігізація політики (як правило, з ініціативи церковних кіл) або політизується релігія ( за спонуканням громадянських сил). Діяльність Х.п. характеризується по-різному: позитивно, коли вона має демократичне спрямування, негативно, коли наповнюється […]
реліг. вчення, в основі якого – духовне зцілення без використання медикаментозних методів лікування. Засновниця Х.н. Мері Бекер-Едді (1821-1910) звела до рангу релігії систему психічного зцілення (Х.н.) доктора Фінеаса Квімбі. На основі його досліджень видала книгу “Наука і зцілення: ключ до Писання” (1875), яка ставиться на рівень з Біблією і визнається єдиним і вірним її тлумаченням. […]