Хрестові походи

загарбницькі війни зах. європ. правлячих класів на Бл. Сході 11-13 ст. під гаслом звільнення від “невірних” “Гроба Господнього” і “Святої Землі” – Палестини. Пізніше – війни німецьк. феодалів проти слов”ян та ін. народів 12-13 ст. а також каральні експедиції Лівонського і Тевтонського орденів 13-15 ст. під приводом викорінення єресей, проти учасників визвольних рухів (альбігойські, гуситські та ін. війни). В основі завойовницьких устремлінь князів і рицарів – їх бажання здобути силовим шляхом багатства мусульман Сходу лежали зміни в соціально-екон. і політич. житті Зах. Європи, розширення матеріальних інтересів панівних верств, задоволення яких в рамках феод. відносин було вже неможливим. Керівництво Х.п. здійснювалося з Риму. Участь у них вважалася ефективним засобом спасіння душі. Протягом 11-13 ст. організовані 8 Х.п. на Схід. Найбільш значиними і вдалими були 1-й (1096-1099) і 4-й (1202-1204) . Вони завершилися захопленням Єрусалиму, розгромом Константинополя, підкоренням і пограбуванням частини М.Азії, створенням тут Латино-Єрусалимського королівства (1100-1187), Латинської імперії (1204-1261). Х.п. були страшним горем для народів Сходу, принесли загибель сотням тисяч європейців. Филипович Людмила.