(1864-1938(?)) – український політичний і церковний діяч, професор. Закінчив Київську духовну академію, кандидат богослов”я.У 1917 – член Центральної Ради. З 1918 – перший голова уряду УНР. З 1920 – на викладацькій роботі. В 1921 обрано членом керівного органу УАПЦ. Був благовісником Церкви, головою II Всеукраїнського собору 1927. В 1929 заарештований в справі СВУ і засуджений до розстрілу, що було замінено 10 роками ув”язнення. Його праці: “Киевский митрополит Гавриил Бокун”(1905), “За церкву, Громаду Христову, проти царства тьми”(1921) та ін. Пілявець Леонід
No Comment
You can post first response comment.