(бл.1600-1683) – український церковний та громадський діяч, церковний письменник, історик. Народився в Прусії. Приїхавши в Київ, прийняв православ’я. З допомогою П.Могили здобув європейську освіту. Був учителем, ректором Київської колегії, ігуменом ряду українських православних монастирів. В 1656-1683 – архімандрит Києво-Печерської лаври. Прихильник Москви, Польщі, але, водночас, відстоював перед московським урядом церковну та національну автономію України. Г.І. відіграв непересічну роль у розвитку духовної культури, освіти, підготовці національних кадрів. Як один із найосвіченіших українських ієрархів Г.І. прагнув збагатити, поглибити православне богослов”я, наповнити його актуальним для України змістом. Послідовно проводив ідеї християнського гуманізму, поліпшення світу через поширення освіти, релігійно-моральне удосконалення людини. Нетрадиційна інтерпретація деяких релігійних проблем стала причиною заборони Синодом (1690) головного твору Г.І. “Мир з Богом людині” (1669). Інші твори Г.І.:”Про істинну віру”, “трактак по загальній філософії”. Деякі дослідники вважають Г.І. автором “Синопсиса” (1674) – найпопулярнішого посібника з історії у 17-18 ст. Климов Валерій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.