(бл.1600-1683) – український церковний та громадський діяч, церковний письменник, історик. Народився в Прусії. Приїхавши в Київ, прийняв православ’я. З допомогою П.Могили здобув європейську освіту. Був учителем, ректором Київської колегії, ігуменом ряду українських православних монастирів. В 1656-1683 – архімандрит Києво-Печерської лаври. Прихильник Москви, Польщі, але, водночас, відстоював перед московським урядом церковну та національну автономію України. Г.І. відіграв непересічну роль у розвитку духовної культури, освіти, підготовці національних кадрів. Як один із найосвіченіших українських ієрархів Г.І. прагнув збагатити, поглибити православне богослов”я, наповнити його актуальним для України змістом. Послідовно проводив ідеї християнського гуманізму, поліпшення світу через поширення освіти, релігійно-моральне удосконалення людини. Нетрадиційна інтерпретація деяких релігійних проблем стала причиною заборони Синодом (1690) головного твору Г.І. “Мир з Богом людині” (1669). Інші твори Г.І.:”Про істинну віру”, “трактак по загальній філософії”. Деякі дослідники вважають Г.І. автором “Синопсиса” (1674) – найпопулярнішого посібника з історії у 17-18 ст. Климов Валерій
No Comment
You can post first response comment.