Живий Всесвіт

сукупність різнорідних концепцій, що виникли в античному світі шляхом трансформації архаїчних аніматизму, магічних уявлень під впливом філософської думки. В різних формах культури античності світ розглядався як вічний, живий та неподільний Космос, що керується єдиним законом, волею богів чи бога; людина вважалася органічною частиною Космосу. В “ослабленій” формі ідеї “Ж.В.” втілені в гілозоїзмі, що наділяв усю матерію здатністю відчувати (Фалес Мілетський, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт та ін.), в “сильній” формі вони втілилися у орфізмі, піфагореїзмі, в Емпедокла, Платона, Арістотеля та ін., які наділяли світ ознаками живої, свідомої істоти. В Середньовічній та Новоєвропейській культурі концепції “Ж.В.” функціонували в межах пантеїзму та панентеїзму. Розвиток механістично-математичного природознавства обмежив поширення ідей “Ж.В.” в культурі 17-19 ст.; редукціоністська методологія зводила Всесвіт до велетенського механізму. Але параллельно формувалось “органічне розуміння природи” (Г.Шталь, Ф.Шеллінг, Г.Фехнер, Х.Дріш). В сучасних умовах пожвавлення концепцій “Ж.В.” пов’язане з відкриттями космології, а також процесом екологізації природничонаукового і соціогуманітарного знання. Кризовий стан “постперебудовного” суспільства зумовив поширення містичних, містико-релігійних, релігійних тлумачень концепцій “Ж.В.”. Щедрін Анатолій