(н.1927 – Югославія) – професор соціології ун-ту в Констанці (ФРН), відомий релігієзнавець, соціолог релігії. Соціологічні рефлексії реліг. феномену проводив в контексті феноменологічного знання соціології. Активно співпрацював з П.Бергером. Основна праця Л. з соціології релігії “Проблеми релігії в сучасному суспільстві” (1963). Центральне поняття в його концепції релігії – “трансцендентування” (тобто вихід за межі біологічного існування людини). Означене поняття Л. розглядав як характеристику процесу конструювання індивідом смислового універсуму. Трансцендентування, на думку Л., є невід’ємним аспектом людського життя, який виявляє себе в релігійності. Останнє постає в якості самої природи людини і незмінно присутнє в ній в усі часи. Змінюються лише форми її прояву, які тісно пов”язані з соціальними змінаи, характерними для того чи ін. суспільства. Л. приділяв значну увагу розробці проблем взаємозв’язку “церковно-орієнтованої релігії” і “позацерковної релігійності”, секуляризації і сакралізації, “приватної релігії”, “невидимої релігії”. Остання, на його думку, гарантує людині автономію і можливість самореалізації. Його праці: “Невидима релігія” (1967) та ін. Бабій Михайло.
No Comment
You can post first response comment.