релігійні уявлення та пов’язані з ними дії, основу яких становить чуття страждання, пов’язане з перенесенням болі, пригнічення, нестатків тощо. Світоглядні установки С.к. сконцентровані на проблемах потойбічного життя та особистому спасінні, що концентрує увагу особи більше на негативних сторонах реалій, порятунком від яких є страждання як шлях до самовдосконалення, пізнання добра і щастя. Різні віровчення по-своєму […]
в христ. культі останній тиждень т.зв. Великого посту, який покликаний нагадати віруючим про страждання (страсті) Ісуса Христа перед його мученицькою смертю на хресті, викликати у них скорботу, усвідомлення власної гріховності й бажання покаяння в ній. Богослужіння в С.т. має мотив смутку, оформляється в траурному дусі. Особливо це проявляється у страстний четвер, коли згадується арешт Ісуса […]
християнський принцип, згідно з яким віруючий має наслідувати приклад Христа, добровільно й покірно переносячи насильство, страждання як спокуту за гріхи. В правосл. і католиц. наголошується на тому, що С. є дійсний шлях досягнення святості, підтверджений земним життям мучеників та великомучеників. Мащенко Святослав
одна з концепцій походження релігії, яка доводить, що причиною появи реліг. вірувань є почуття страху, породжене пануванням над людиною чужих щодо неї зовнішніх сил, невизначеним майбуттям, неминучістю смерті тощо. С.т. з”явилася ще в античному світі, зокрема в філософ. концепціях Демокріта, Епікура, Лукреція Кара. Останній писав: “Перших богів на землі створив страх”. С.т. дотримувалися у з”ясуванні […]
уявлення в ряді релігій (христ., іслам та ін.) про остаточне вирішення долі світу і людства, пов’язане з вірою в божественне воздаяння грішникам і праведникам як серед живих, так і померлих. Хоча в Новому Завіті настання С.с. подається як близьке у часі явище (Мф 24, 34), зазвичаєм христ. церква вважає його настання невизначеним у часі, але […]
язичницький бог – покровитель погоди, родоначальник усіх вітрів. Відомий у трипільців, етрусків, римлян (Сатурну), греків (Уран, або Кронос). У слов’янському пантеоні С. споріднений з Перуном або є однією з його іпостасей – втіленням Перуна в повітрі. Його атрибути такі ж, як і в перуна – лук і стріли, символ – сузір’я Стрільця. С. також є […]
секта, що виділилась у 50-х рр. 19 ст. із толку “спільних” молокан. В основі вчення – слова Пс.51.9 (“Очисти ісопом мене..”). Тому вважають, що Дух Святий може зійти до обраних тільки під час стрибання, і лише так молитви досягають Бога. Обряди та свята С. – тісне переплетіння христ. та іудейства. Зкрема, С. святкують суботу, єврейську […]
поняття, яке фіксує складність релігії як соціального та духовного явища. В її структурі виокремлюють дві сторони (сфери) – духовну (релігійна свідомість) та практичну (культова діяльність, релігійні організації, релігійні відношення). Релігійна свідомість сама собою є явищем поліструктурним та поліфункціональним. Вона включає інтелектуальний та емоційний елементи, виконує компенсаційну, нормативну, світоглядну та інші функції. Духовний елемент у структурі […]
конкретне вираження релігії в індивідуальній або груповій свідомості і поведінці віруючих. Подібність понять релігія і релігійність полягає в тому, що останнє відображає не окремі означки чи елементи реліг. відносин, а фіксує їх як певну цілісність, якій притаманні особливі системні якості. Основними компонентами Р. є реліг. свідомість і реліг. поведінка, що нерозривно пов’язані між собою. В […]
жителі монастиря Студіону в Константинополі, надалі – ченці-студити. Монастир С. був заснований у 5 ст. римським вельможею Флавієм Студієм при імператорі Леві Великому. Студій побудував храм на честь Іоана Предтечі і заснував монастир. Після завоювання Константинополя турками храм Іоана Предтечі перебудовано в мечеть, відому під іменем Імрахор-Джамиси. Студити живуть за правилами “Типікон” Теодора Студита (759-826), […]
в духовній практиці православ`я розуміється як енергійне поєднання людського єства з благодатними енергіями Св. Духу (Див. Енергії нетварні і тварні). Метою С.б.Св.Духу є преображення та обоження гріховного людського єства. Досягається шляхом особливої духовної практики (аскетизм), серцевиною якої є розумне діяння та Ісусова молитва. В протестантизмі заперечується можливість і відкидається необхідність аскетичного шляху для досягнення благодаті […]
( від давньоєвр. шаббот. шаббат – день спокою) – свято в іудаїзмі, запозичене у народів Давнього Сходу як “день святкування повного місяця”. 7, 14, 21 і 28 чисел двох місяців (елуль, маркесван) вавілоняни, наприклад, утримувалися від роботи, а в євреїв 4 фази Місяця вважаються днями відпочинку і віддячення богу Яхве, які заборонені для 39 видів […]
1. одне з відгалужень духовних християн, що виникло в кін. XVII ст. як відображення протесту селян проти освячення православною церквою кріпосних порядків. У пошуках істинної віри С. звернулися до Старого Завіту, який лежить в основі їх віровчення. Саме тому С. заперечували тоїстість Бога, а Христа розглядали як одного з пророків. Назва секти пов’язана з Мойсеєвим […]
один з важливих структурних елементів реліг.-правової системи християнства та ісламу. С.ц. – це сукупність слідчих і судових інституцій, юрисдикція яких поширюється на вирішення питань і справ, що перебувають у полі дії реліг.-правових норм, приписів, канонів. В Ірані, Саудовській Аравії, Кенії і нині активно діють шаріатські суди (суди каді). Певна категорія дисциплінарних, цивільних, шлюбно-сімейних, кримінальних справ […]
осіннє єврейське свято врожаю, радощів й веселощів, яке приписано проводити у куренях з солом’яним або листяним дахом, що зветься сукка. Це символізує вдячність за добрий урожай і нагадує події виходу євреїв з Єгипту, коли Бог, вивівши їх з пустелі, оселив у кущах. На С. у синагозі відбувається процесія, учасники якої тримають в руках екзотичні рослини: […]