Юм Девід

(1711 – 1776) – британський філософ, історик, економіст і публіцист. Філос. освіту здобув у Франції. Своєрідним лейтмотивом філософії Ю. є всеохоплюючий скептицизм. Всі проблеми, пов”язані з об”єктивною реальністю підлягають у нього скептичному розгляду. Зокрема, поняття субстанція, на думку мислителя, – лише фікція нашої уяви. При цьому Ю. відкидав не лише субстанцію тілесну; навіть духовна субстанція для нього не існує. Несприйняття останньої слугує філос. передумовою скептичного ставлення Ю. до релігії. Його скепсис виливається в іронічне відношення до віри в божеств. чудеса, в культ, в обрядність тощо. Ю. заперечує навіть можливість потойбічного життя. Позитивне зачення релігії він вбачає лише в одному, – в утвердженні і гарантії дієвості моральних норм. Релігія, на думку Ю. виникає закономірно. Причина її появи – почуття незадовільненості як особливий емоційний стан людини. Звідси, – релігія повинна виконувати функцію доповнення незадовільнених потреб людини. За сутністю, вона – загадка, енігма, невиявлена таємниця. Сумнів, відмова від будь-якого судження – єдино можливий рез-т дослідження проблеми релігії. Тобто, раціонально осмислити феномен релігії, – за Ю.,- неможливо. Всі історичні форми релігії позбавлені розумного обгрунтування. Чільне місце в його концепції філософії релігії займає феномен віри. Ю. відрізняє віру в природні, причинні зв”язки (belief), що лежить в основі механізму каузальності і релігійну віру (faith), віру в позаприродну причинність. Остання, на його думку, – джерело забобонів, фанатизму тощо. Філософ впевненийв тому, що люди зроблять велике благо й користь для нащадків, якщо відмовляться від реліг. віри. Осн. праці: “Дослідження про людське пізнання” (1748), особливу зацікавленість викликає в цій праці гл. Х “Про чудеса”; “Природнича історія релігії” (1755); “Діалоги про природну релігію” (1799). Сарапін Олександр