народна назва старод. слов’ян. свята, яке знаменує кінець весни і початок літа й пов’язане із рядом обрядових дій, породжених вірою наших предків у рослин. духів. Звідси – основою обрядовості З.с. став культ рослинності (культ берізки, тополі, осики, клена, липи тощо). З.с. злилися із христ. святом Трійці, але обрядові дії збереглися незважаючи на те, що виникли у давнину і не мали ніякого відношення до змісту христ. Початок З.с. залежить від Пасхи – їх відзначають на сьому після Великодня неділю. Сапіга Василь
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
«ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНIЙ ЦЕРКВI В УКРАЇНІ»: СТРУКТУРУВАННЯ ПРОСТОРУ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ Й ЦЕРКВИ. ...
No Comment
You can post first response comment.