Гандизм

реліг.-філософ. морально-етич. й сусп.-політич. вчення, яке дстало назву за іменем його засновника М.К.Ганді (1869-1948). Вихідним принципом філософ. концепції Г. є ідея божеств. реальності, яка ототожнюється з істиною. Ганді вважав, що істина – це не стільки гносеологічна, скільки реліг.-етична категорія. Її можна осягнути лише шляхом морального самовдосконалення, пошуку “істини в собі”. Метою “пошуків” людини є абсолютна істина, тобто божеств. сутність, яка розкривається через містич. “внутрішній” голос. Оскільки світом керують закони, встановлені Богом, то Ганді не відстоював ідею насильницького перетворення світу. В основу свого вчення про моральне самовдосконалення він поклав запозичену з джайнізму ідею ахімси, тобто незавдання болі і зла живим істотам. Елементи містицизму, строгий аскетизм, догматизація принципу ненасилля – всі ці елементи вчення Г. не завжди однозначно сприймалися його послідовниками. Колодний Анатолій