(від лат. purgaturium) – так в катол. віровченні названо проміжне місце між раєм і пеклом, де душі померлих, які не одержали прощення за час земного життя, але не обтяжені якимись смертельними гріхами, угорять в очищувальному вогні. Якщо одні катол. теологи вогонь Ч. витлумачують як символ і сприймають його як муки совісті і каяття, то інші – визнають реальність цього вогню. З метою полегшення долі душі, скорочення терміну їх перебування в Ч. Церква радить залишеним на землі родичам і друзям померлого справляти в його пам’ять “добрі справи” – молитви, меси, матеріальні пожертвування. Вчення про Ч. розробив Фома Аквінський, а догмат про нього прийняв в 1439 Флорентійський собор. Хоч в православ’ї відсутнє вчення про Ч., але близькою до нього є віра в митарства душі грішника на протязі 40 днів після смерті, після чого над нею нібито звершується частковий суд і вона відправляється в рай або пекло аж до часу страшного суду над нею. Колодний Анатолій
No Comment
You can post first response comment.