Хасидизм

(від давньоєвр. хасид – благочестивий):

1) Реліг.-містичний рух, що виник серед німецького єврейства під впливом хрестових походів, переслідувань, які сформували постійну готовність до страждань і мучеництва за віру. Носіїв ідеалу єврейськ. способу життя називали “хасидей Ашкеназ” – благочестиві з Німеччини. Розквіт цього руху припадає на 1150-1250 і пов’язаний з іменами Єлазара бен Єгуди з Вормса, Шмуеля Хасида та його сина Єгуди Хасида. В творах останнього релігія і теологія постають не відірваними від повсякдення (як в ін. тогочасних працях), а в тісному зв’язку з ним. Був рішучим противником вирахування часу приходу Месії. Хасид в його розумінні – особа, віддалена від світських справ, душевно врівноважена і духовно заглиблена, чий альтруїзм доведений до абсолюту. Середньовіч. Х. справив великий вплив на подальший розвиток філософії і містики іудаїзму, в т.ч. в Україні, хоча останній розвивався вже на більш багатій традиції;

2) Х. як рел.-міст. рух який виник внаслідок розвитку єврейськ. містики і реліг. філософії у специфіч. соц.-екон., політич. і духовн. ситуації України 18 ст. Засн. цієї течії Бешт (1700-1760) підкреслював, що нерівність, яка існує в світі, не впливає на взаємини між Богом і людиною; справжній праведник не той, хто хизується своєю вченістю, а той, хто піклується про ближнього; слугувати Богові треба радісно і навіть спокута має стати не скорботою за минулим, а радісним актом повернення душевної гармонії. Х. не послабив очікування Месії, не відкинув жодну із заповідей іудаїзму, але по-новому осмислив їх. Він швидко поширювався і охопив половину світового єврейства, на чолі громад Х. стали цадики. Прихильники Х. мешкають в усьому світі (див. також ХаБаД, Брацлавські хасиди), в т.ч. і в Україні. Тут є велика кількість святих місць Х. (Умань, Меджибіж, Бердичів, Тараща та ін.), які відвідуються прочанами з усього світу. Єленський Віктор, Мигович Іван