(від тибетськ. – вищий, небесний) – спочатку так називалися вищі ієрархи ламаїстської церкви в тибеті, опісля – всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Серед лам існує чітка субординація: суворістю чернечих обітниць вони поділялись на вищих – гелун, середніх – гецул та нижчих – баньді. Реліг. диференціації відповідала соціальна, що була підкріплена матеріальною, майновою різницею: існували вищий Л. (хубілган, хутухта, ге ген, хамбо-лама та ін.) і рядовий Л. вважався представником Будди на землі, а вищий – втіленням будд і бодхисатв, безгрішним і непогрішимим. Він наділявся надприродними властивостями і здатністю спілкуватися з неземним світом. Филипович Людмила
No Comment
You can post first response comment.