(1483-1546) – ідеолог бюргерської Реформації в Німеччині, один із засновників лютеранства. Колишній чернець, доктор теології, натхненник реформи середньовічної церкви. В 1517 опублікував (у Віттенберзі) 95 тез, спрямованих проти практики індульгенцій, претензій кліру на посередницьку роль між людиною і Богом. Після офіційного розриву з церквою – центральна фігура антицерковної опозиції в Селянській війні. В серії праць (1520-26) обгрунтував осн. принципи простентантизму: досягнення спасіння лише вірою, загальне священство віруючих, богонатхненність лише Біблії (звідси – заперечення церковних переказів). Л. належить вирішення ряду філос.-етичних (концепція свободи волі) та політичних (теорія “божественного” і “природного” права) проблем. Внеском у культуру є переклад Л.Біблії націон. мовою, утвердження засад демократизації освіти. Любащенко Вікторія

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.