(від грецьк. lite – старанна, ревна молитва) – складова частина всеношного богослужіння напередодні церковних свят. У богослужбову практику запроваджена була у візант. християнстві, де являла собою звернення до Бога про дарування перемоги над ворогом або молитовну подяку за припинення суспільних бідувань. Відправляється також під час хресних ходів, похорону, при поминанні померлих. Філоненко Микола
літочислення, що виникло на тлі міфологічної культури з пануючими в ній уявленнями про початок світу і його кінець та циклічний рух часу. Подальший розвиток Л.р. залежав від загального поступу знань (головним чином астрономії і математики), осмисленням соціальних подій та усвідомленням значення реальних чи міфічних постатей в житті окремої релігії. Єгиптяни рахували роки за династіями живих […]
богословська дисципліна в католицизмі і православ’ї, що покликана на основі різних історико-теологічних даних довести необхідність і обов’язковість богослужіння як важливого засоби спілкування людини з Богом. Основні завдання богослужіння, згідно Л.: догматико-церковне – пропаганда віровчення, моральне – обгрунтування неминущого характеру христ. моралі, таїнне – вимога строгого дотримання таїнств, пов’язанних з ними обрядів, оскільки це є гарантом […]
(від грецьк. litos – загальний, ergov – справа) – обідня, найголовніше христ. богослужіння, що проводиться у всіх христ. віросповіданнях, хоч і не в однаковій мірі і значенні. У правосл. та католиц. є три чини Л.: Іоана Златоуста, Василія Великого та Л. раніш освячених дарів (Григорія Двоєслова). Обов’язковий елемент для всіх Л. – здійснення таїнства причастя […]