Всесвітня Рада Церков

(ВРЦ) – одна з найбільш представницьких і впливових міжхристиянських організацій, керівний центр сучасного екуменічного руху, учасниками якого є протестантські, православні і нехалкідонські (монофізитські) церкви і об’єднання. Ватикан не входить до ВРЦ, але підтримує з нею контакти на рівні спостерігачів, проводить спільні заходи з деякими її установами. Штаб-квартира ВРЦ розташована в Женеві (Швейцарія). Очолюється Генеральною асамблеєю представників членів-церков, на якій обирається і якій підзвітна. Церкви і об’єднання, що входять до ВРЦ, зберігають свої організаційні і культові відмінності, а її документи мають рекомендаційний характер. ВРЦ була утворена на І асамблеї в 1948 в Амстердамі (Голландія) на базі трьох протестантських рухів (“Віра і порядок”, “Життя і діяльність” і “Міжнародна місіонерська рада”). Її організатори ставили завданням створити єдину христ. організацію шляхом подолання догматичних і канонічних розходжень між церквами і вироблення прийнятного для всіх віросповідного базису, а також активізувати їх спільну участь у практичній діяльності. Однак це завдання до цього часу залишається невирішеним як через існуючі віросповідні розбіжності, так і внаслідок неоднакового підходу різних церков до соціальних та ін. “горизонтальних” проблем сучасності. Домінуюче становище у ВРЦ обіймають протестантські організації і об’єднання. За час її існування проведено 7 асамблей, на яких, крім релігійних питань, зокрема про необхідність оновлення християнства в умовах 20 ст., з богословських позицій обговорювалися різні політичні, соціально-економічні, науково-технічні, екологічні та ін. проблеми. За даними ВРЦ, в середині 90-х рр. до її складу входило біля 320 реліг. об”єднань, які представляють понад 440 млн. віруючих. Філоненко Микола