(від старогрецьк. airesis – відбір, переконання, осягання) – релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації. Як правило, Є. відображали інтереси пригноблених мас і досить часто ставали ідеологічним прапором соціально-політичних рухів. Є. виступали проти основних пунктів християнської догматики: вчення про Трійцю, приречення, христологію тощо. В 4-13 ст. ідейною основою Є. був дуалізм, згідно з яким земний світ як творіння диявола перебуває “у злі”, в т.ч. феодальне суспільство з його державою і церквою. Звідси випливало заперечення єретичними школами маніхеїв, катарамів, альбігійців офіційного церковного культу, таїнств і догматики. Пізніше Є. спирались на містичний пантеїзм, з якого походила ідея рівності станів, непотрібності церкви у справі спасіння. Церква засуджувала Є. як тяжкий злочин. Для боротьби з ними були створені ордени й суди інквізиції. Новиченко Микола
No Comment
You can post first response comment.