Екклезіологія

(від грецьк. ekklesia – зібрання, церква і logos – слово, вчення) – богословське вчення про церкву як містичне “Тіло Христове” (Єф. 1, 23), як духовний організм, життя якого неможливо втиснути у вузькі рамки земного буття. Саме в такому розумінні церква, згідно з християнським світоспогляданням, виконує керівну і спасительну роль в житті віруючих. Існують певні відмінності між Е. православною і Е. католицькою. Адепти Е. православної акцентують увагу на тлумаченні церкви як єдності благодаті Божої, що поширюється серед віруючих. Найбільш прикметно таке тлумачення церкви постає у О.Хомякова. Е. католицька особливе значення надає вченню про церкву як організаційну, ієрархічно побудовану єдність віруючих, яка забезпечує їм спасіння. Таке розуміння церкви йде від Кіпріана Карфагенського. Е. протестантської не існує, оскільки прихильники цієї конфесії не визнають за церквою статусу божественного установлення. Сарапін Олександр.