одна з автокефальних православних церков. Охоплює територію материкової Греції та півострова Пелопоннес, ряд прибережних островів. Утворилася в 2 ст., автокефальною стала в 1850 невдовзі після звільнення Греції від турецького володарювання. До того з кінця 9 ст. перебувала під владою Константинопольського патріархату. Вищим керівним органом церкви є Священний Синод, до якого входять усі правлячі архієреї. Діють […]
умовна назва (поряд з т.зв. “Яхвістом”) одного з ймовірних джерел П’ятикнижжя. Вживається у біблієзнавстві за традицією, започаткованою у 18 ст. Г.Б.Віттером та Ж.Астрюком. Зокрема, Астрюк (1753) перший розрізнив у кн. Буття дві редакції, в одній з яких Бог називається Єгова (Яхве), а в іншій – Елохим. Це розрізнення породило т.зв. “документальну” гіпотезу про дві різні […]
(від семітськ. “ел”, “іл” – дух, Бог) – одне з іменувань Бога у Старому Завіті. Вживається поряд з іншими іменуваннями – Єгова (Яхве), Адонай та ін. Оскільки Е. є множиною від “ел”, бібл. критика вважає це залишком старод. політеїзму євреїв, а христ. ортодоксія – натяком на троїстість Божества. Вживання в одних місцях Біблії лише форми […]