(від грецьк. – зміщення, несамовитість) – особливий тимчасовий стан свідомості віруючої людини, що виникає під впливом виконання реліг. обрядів, молитв, участі в колективних ритуалах тощо чи застосування особливих психотехнічних прийомів (самозосередження, медитації). Характеризується відокремленням від зовнішньої дійсності, зануренням в переживання реліг. змісту, які насичені почуттям радості, втішення, причетності до надприроднього або злиття з почуттями інших […]
(від лат. extra – поза, зовні, крім і sensus – почуття, відчуття) – назва людини, що має надчутливі (екстрасенсорні, парапсихологічні) здібності: передавання думок на відстані (телепатія), пересування (телекінез), деформування різних предметів за рахунок психічної енергії, ясновидіння, зцілювання біополем тощо. Наукового визначення термін Е. не має, бо науковий загал скептично ставиться до факту існування парапсихологічних феноменів. […]
уявлення і діяльність фанатичних елементів реліг. організацій. Як феномен відомий здавна, але сам термін з’явився лише на поч. 70-х рр. Е.р. не тотожній фанатизму. Нерідко Е.р. поєднується з шовінізмом та націоналізмом. Спираючись на духовну обмеженість, моральну незрілість, пробуджуючи в людях низькі почуття і обивательську войовничість, Е.р. часом переростає в тероризм. Це підтверджують криваві релігійнообщинні вчари […]