(від грецьк. akosmia – невпорядкованість, невлаштованість) – релігійно-філософське вчення про незначність, мізерність довколишнього світу або про його неістинність, псевдореальність. Ідеї А. знайшли відображення в іудео-християнській концепції ушкодженності природи внаслідок гріхопадіння, у гностицизмі (неприйняття світу як творіння злого деміурга), в неоплатонізмі (ототожнення матерії з інобуттям) та деяких інших релігійних і філософських ученнях давності. Заперечення світу як гріховного і соціально ущербного чітко виражено в Апокаліпсисі, а також в ряді інших новозавітних книг, де містяться заклики не любити “світу, а ні того, що в світі” (1 Ін 2,15), а його перетворення зв’язується з есхатологічними очікуваннями “неба нового й нової землі, що праведність на них перебуває” (2 Пет 3,13). А. справив помітний вплив на філософські погляди отців церкви і всю середньовічну філософію. Для багатьох сучасних християнських богословів, які відстоюють погляд про необхідність звернутості церкви “обличчям до цього світу”, “християнського служіння” йому, характерне прагнення пропагувати ідеї А. в пом’якшеному, модерністському вигляді, зокрема в дусі поєднання горизонтального і вертикального богослов’я. Філоненко Микола
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.