Антихрист

(з грецьк.) – супротивник Христа. Загалом у Новому Завіті під іменем А. маються на увазі усі ті, які не визнають божественності Ісуса Христа та заперечують його вчення, лжепророки, лжевчителі. У більш вузькому значенні А. – “беззаконник”, який перед другим пришестям Христа буде протидіяти Месії і намагатиметься знищити християнство, однак сам буде знищений Христом-переможцем. Образ “супротивника Бога” складався ще у старозавітну епоху; зразком були численні постаті ворогів іудейськ. релігії. У христ. епоху цей символ часто вживався у реліг. та соціальн. боротьбі, коли та чи інша істор. постать проголошувалася А. і ворогом істинного христ-ва. Напр., в епоху Реформації протестанти оголосили А. папу, а католики – Лютера; старообрядці – патріарха Никона. Уявлення про А., які грунтуються на дослівному прочитанні новозав. текстів (зокрема, І Іоан 2.18-22; 4.1-3 та ІІ Сол 2.8-12), стали органіч. компонентом христ. есхатології. Головащенко Сергій