Білокриницька ієрархія

старообрядницька церква попівської орієнтації. Виникл в 40-х рр. 19 ст. у зв’язку з намаганням частини старообрядців створити незалежну від никоніанської церкви вищу ієрархію, з правом зводити у священницький сан. Найменування походить від села Біла Криниця на Буковині (в той час – територія Австрії) – місця проживання громади попівців, які переселилися сюди з Росії (звідси ще одна назва Б.і. – австрійська згода). Незабаром її визнали інші старообрядці-попівці, в т.ч. рогожська громада (перемазанців) у Москві, куди 1853 перемістився духовний центр попівців. В 1862 частина старообрядницьких ієрархів виступила з т.зв. “Окружним посланням”, в якому закликала відмовитися від деяких сторін віровчення і культу, що спричинилися до розриву з офіційною православною церквою. Розбіжності з приводу послання привели до утворення двох течій в Б.і.: “окружників”, тобто прибічників послання, і “неокружників”, або “розладників”. Тепер Б.і. обіймає провідне місце в старообрядництві. В 1988 на своєму соборі з нагоди 1000-ліття хрещення Русі прийняла назву – “Руська православна старообрядницька церква” і з цього часу очолюється митрополитом. Має ряд керованих єпископами єпархій, які об’єднують бл. 150 релігійних громад в Росії, Білорусі, Молдові. В Україні діє Вінницько-одеська єпархія цієї церкви. Видає “Старообрядницький церковний календар” та ін. релігійну літературу. Філоненко Микола