(лат. beatus – блаженний і facio – роблю) – в катол. церкві – акт приєднання до лику блаженних. Б. вважається церквою “нижчим ступенем”, етапом в процесі підготовки канонізації. Б. складається з кількох етапів: висунення єпископом кандидата в блаженні; перевірки заслуг кандидата перед церквою (чудес, які здійснювалися за його участю); утвердження кандидата однією з ватиканських конгрегацій, […]
члени реліг. громад, що виникли у Фландрії в 1170 в Брабанті і поширилися опісля в країни Центральної Європи. Б. були пов’язані з єретич. рухами амальрикан та лоллардів. У своїх уявленнях про Бога близькі до пантеїзму. Б. заперечували церковну і світську владу, проповідували бідність, спільність майна, безшлюбність, надавали допомогу хворим і стражденним. Взагалі Б. в реліг. […]
напрям у старообрядництві, що зародився наприкінці 17 ст. Назва викликана відмовою його послідовників від православних священиків і заміною їх виборними особами-наставниками, які здійснювали у безпопівських громадах управління і богослужбову практику. За вченням Б., кожний християнин може бути священиком і звершувати таїнства, кількість яких у більшості її груп обмежено двома – хрещенням і сповіддю. Невдовзі після […]
теологічна концепція лютеранського пастора і теоретика Дітріха Бонхофера (1906-1945), який переглядає основну тезу ортодоксального христ. про несумісність і протиставлення земного світу і потойбічного. За Б.х., релігія завжди була компенсацією слабкості світу, але тепер він “подорослішав” і потребує зосередити всі помисли й зусилля на реалізації любові до ближнього саме в земних умовах, де необхідно виявити громадянську […]
встановлена в ряді церков і сект заборона одружуватися духовенству і віруючим, одна з форм релігійного аскетизму. В деяких конфесіях Б. обов’язкова для монашествуючих (буддизм, християнство та ін.). У православній церкві забороняється повторно брати шлюб священикам. В католицизмі прийнята у вигляді догмата про целібат для всіх священнослужителів. Протестантизмом не визнається. Проповідь Б. була характерною для скопців, […]
(н. 1927) – амер. релігієзнавець, спеціалізується з проблем соціології релігії. Професор соціології Каліфорнійського ун-ту. Активно займався проблемами релігій Сходу (Китай, Японія). Базуючись на ідеях і методологічних засадах Парсонса, Б. розробив оригінальну схему еволюції релігії, вказавши на п”ять основних елементів цієї схеми, що відповідають певним етапам розвитку релігії, кожний з яких відрізняється від попереднього “ступенем диференціації […]
послідовники христ. чернечого ордену, заснованого в Монтекассіно (Італія) в 530 Бенедиктом Нурайським. Орден має жіночу гілку – бенедиктинок. Статут Б. вимагає від них суворої дисципліни і дотримання трьох обітів: постійного перебування в монастирі, утримання і послуху. Б. зіграли велику роль в місіонер. діяльності катол. церкви на слов’ян. землях і в Прибалтиці в 11-13 ст.ст. В […]
(н. 1929) – амер. соціолог релігії, один із видатних представників феноменологічного напряму соціології знань. Найбільш повно соціологічні релігієзнавчі проблеми викладені в книзі “Священна завіса” (1967), в якій на основі розробленого спільно з Т.Лукманом понятійного апарату він прагне показати взаємозв”язок між релігією і конструюванням людиною соціальної реальності. Значну увагу в працях Б. приділено проблемам секуляризації, осмислення […]
(1874-1948) – російськ. реліг. філософ. Брав участь у реліг.-філос. русі “новое религиозное сзнание” в Росії. Був ініціатором створення Вільної академії духовної культури в Москві (1918-1922). Висланий з СРСР у 1922, з 1924 жив у Франції, де видавав реліг.філос. журн. “Путь” (Париж, 1925-40). Коло інтересів зосереджується на питанні пошуку засобів духовного оновлення та самоідентифікації суспільства і […]
поліморфні образи добрих духів у давніх східнословянських віруваннях. У київських книжників та в фольклорі іноді ототожнюються з вилами, сестреницями та зичливими русалками. Б. – дбайливиці риболовів, посівів, а пізніше – й “хатні” жіночі духи, уособлення материнського заступництва від усякого зла, охорониці осель та родини. Яскраво виражені морально-соціальні риси Б. – захисниць людини від чорних сил […]
(лат. unio – спілка, союз) – об’єднання Київської митрополії з католицькою церквою, проголошене на соборі у Бересті (суч. Білорусь) в 1596 на засадах визначення православною стороною зверхності римського папи та католицького віровчення при збереженні традиційного візантійсько-слов’янського обряду, мови богослужінь, церковного календаря, особливостей церковної організиції та традицій. Укладенням Б.у.ц. єпископат Київської митрополії прагнув подолати внутрішньо церковну […]
(нар. у др. пол. 16 ст. – 1632) – діяч української культури, лексикограф, письменник, член “вченого гуртка” Києво-Печерської лаври. Як редактор, перекладач, друкар працював у друкарнях Стрятина, Перемишля, Львова, а з 1619 – у києво-печерській друкарні. За високу майстерність мав титул “архитипограф церкви Роськой”. Спираючись на здобутки європейської лексикографії, створив “Лексикон славеноросскій и имен тлъкованіє” […]
1) члени катол. чернеч. ордену, який виник в 1115. Відокремившись від цистеріанців, група ченців заснувала в Бургундії монастир прийнявши статут, складений його першим аббатом Бернаром Клервоським. В епоху середньовіччя орден Б. був найбагатшим. Б. діяли у Франції, Італії, Угорщині, Іспанії та ін. країнах Європи; 2) в Польщі й Литві Б. називали деякі групи францисканців з […]
нова релігійна течія заснована в Дніпропетровську в 90-х роках нашого століття Семеном Вікторовим, який називає себе Верховним жрецем Бетвіктони – богині Неба, згадуваній в Книзі пророка Ієремії. Згідно з Б. світом править не чоловіче, а жіноче начало. Оскільки стати щасливим в натовпі не можна, то кожна людина має домагатися щастя для себе особисто, і в […]