одна з важливих сутністних характеристик релігії як суспільного феномена; постає як певна якісна визначеність, що відображає іманентні йому здатність і можливість (внутрішні й інституційні) задовольняти специфічні духовні потреби людини і соціуму, і реалізується через інтегративну сукупність певних функцій. Ф.р. є об’єктивно-суб’єктивною характеристикою її суспільної корисності (вартості) чи некорисності. Вона має певні рівні свого вияву: а) історичний – в часі, соціальному просторі, умовах; б) макрорівень – суспільство, певні регіони, значні людські спільноти (нація, етнос, конфесія); в) мікрорівень – малі соціальні спільності (групи), особистість. Ф.р. тісно пов’язана з виявом функціональності структурних елементів реліг. комплексу, що обумовлює його суспільно-екзистенціальну поліфункціональність. Бабій Михайло.
No Comment
You can post first response comment.