(1804-1872) – німецький філософ і релігієзнавець, зробив істотний внесок в дослідження релігії. За Ф., витоки релігії слід шукати в природі людини та в умовах її буття. Виходячи із засад антропологічного матеріалізму, релігію уявляв як факт свідомості, породжений суспільним та індивідуальним буттям особи. Підкреслював значення емоцій у виникненні вірувань, вказував на почуття залежності людини від стихійних […]
напрям у релігієзнавстві і його категорія, що узагальнено відображає намагання до вивчення релігійного феномена без світоглядних та ідеологічних упереджень. Як методологічна рефлексія Ф.р. виникла в першій половині 20 ст. в ході спроби ряду дослідників (Ш. де ля Соссей, Р.Отто, М.Шелер, Г. ван дер Леув та ін.) подолати “класичний” гносеологізм (Л.Фейєрбах) і апріорно-дедуктивний логіцизм (Г.Гегель) у […]
(бл. 1036-1074) – святий, преподобний, організатор й ігумен Києво-Печерського монастиря, засновник спільножитного чернецтва у Київській Русі. Родом з Василькова (сучасна Київщина). Пострижений у ченці Києво-Печерського монастиря Никоном. За ігуменства Ф.П. монастир досяг розквіту і піднесення авторитету: вперше в Україні-Русі тут був введений спільножитний монастирський устав, запозичений з візантійського Студійського монастиря; побудовані численні монастирські будівлі, в […]
(від португ. fetico – “зачарована річ”) – форма найдавніших вірувань, що полягали у мисленно-фантазійному наділенні деяких предметів неживої природи “чуттєво-надчуттєвими” якостями. Вперше описав французький дослідник Шарль де Брос у книзі “Культ богів-фетишів” (1760) на матеріалах вірувань африканських негрів, старод. єгиптян, греків та римлян. Перевернутий спосіб олюднення природи, Ф. виник у ранньородовому суспільстві за вкрай низького […]