Логос

(від грецьк. logos – слово, думка, вчення, розум, сутність) – в більшості реліг. і філософ. вчень – божественний закон. Геракліт Ефеський, який ввів цей термін в філософію, під Л. розумів всезагальну (світову) закономірність, розумну основу світу. Стоїки в Л. бачили божество, розум, що виявляє себе у всіх речах і сприяє їх розвитку. Платон і Арістотель розглядали Л. і як закон буття, і як логічний принцип. У філософії Філона ним позначається сила й розум божества, божественної творчої енергії. Філософи-гностики, в т.ч. гностичні секти християн, використовуючи ці терміни, стверджували, що Л. – це Бог-син (Христос), посередник між Богом-отцем і створенним ним світом, “голос Божий і мудрість”. Відгомін цього знаходимо в Євангелії від Іоана, яке починається словами: “В початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог був Слово” (Іоан 1,14-16). В християнстві Л. розуміється і як “Син Божий”, який з’явився просвітити людей, відкривши їм Божий план світу. В Ріг-Веді Слово – “мудрість, що сходить від божества”, в Зенд-Авесті Слово – першосутність, що творить світ. Ідею божеств. Л. пробували відродити релігійні філософи . Филипович Людмила