вірування англомовних пресвітеріан. Конфесія була започаткована церквою Шотландії в 1647 разом з деякими американськими і англійськими пресвітеріанськими установами, а також з конгрегаціоналістами і баптистами. В.В. сформоване на зразок Ірландських Релігійних Догматів (1615) і спиралося на реформатські традиції Європи та спадщину ранньохристиянської церкви. Це – теологічний консенсус міжнародного кальвінізму, який складається з 33 глав, логічно пов’язаних […]
сукупність релігійно обумовлених дій віруючих, реліг. інститутів, спрямованих на задоволення духовних та практичних потреб функціоонування реліг. організацій: 1) (духовна сфера) – продукування реліг. ідей, богословсько-теологічне їх обгрунтування, інтерпретація, систематизація; 2) (практична сфера) – пропаганда,поширення релігійних ідей, місіонерська, доброчина, релігійно-освітня, виховна, управлінська діяльність в системі реліг. організацій. Бабій Михайло
заснований в 11 ст. князем Всеволодом Ярославовичем на правому березі Дніпра поблизу Києва як князівський. Назва пов’язана з відомою легендою про “видибання” поверженого Перуна з Дніпра. Головний собор – Михайлівський (1070-1088). Ігумен В.М.м. Сильвестр – один з редакторів “Повісті врем’яних літ” (1116). За впливом і багатством В.М.м. в окремі періоди суперничав з Печерським монастирем, користувався […]
у давньоукрїнській міфології богині долі, які вселяють у новонародженого душу, при цьому наділяючи його вдачею, умінням і натхненням. Вважалися віщунами життєвого шляху людини й тому часто називалися суженицями, а також сивилами, сестреницями, своєю дбайливістю подібними як до прадавніх духів-берегинь, так і до богині Мокоші. В образах В. знайшли своє відображення складність життя, мінливість людської долі: […]
в давньоукр. міфології тепла вічнозелена сонячна країна, розташована далеко за морем на сході, де живуть боги та душі померлих, зимують птахи та змії. Асоціюється з верхівкою Світового Дерева – Прадуба, де перебуває першобог Сокіл (або Род). Згідно з одним із повір’їв, ключі від В. зберігались у крука, але він прогнівав Бога і ключі передали зозулі. […]
характерне для християнства уведення певної особи в той чи інший сан духовного служіння через встановлене таїнство (хіротонія – для диякона, священика, єпископа та ін.) чи церковного обряду (хіротесія – для читця, іподиякона, співаків). У католицизмі та православ”ї хіротонія здійснюється лише над чоловіками. В деяких протестантських церквах (пресвітеріантська і лютерантська церкви США, єпископальна церква США та […]
друга книга П’ятикнижжя Мойсеєвого, де в сакраліз. формі викладена історія виходу євреїв з Єгипту під проводом пророка Мойсея. Кульмінаційний момент оповіді – встановлення Завіту (угоди) Бога із своїм народом, що виявилося в запровадженні Пасхи, в чудесному вивільненні євреїв від фараонової неволі та у наданні їм 10 Заповідей. Правила святкування Пасхи та 10 Заповідей стали основою […]
(нар. між 1538-1550, за іншими даними – між 1545-1550, помер після 1620) – український чернець – аскет, письменник-полеміст, “одна з найінтересніших постатей … нашої культурної історії” (М.Грушевський). Освіту отримав у Острозькій академії. В 70-х (за іншими даними – в 90-х) роках 16 ст. переселився на Афон (Святу Гору). Під впливоом афонської аскетичної практики і самосвіти […]
філософське поняття, що охоплює психічне життя людини, свідомість, духовність особистості. В.с. є протилежністю зовнішнього світу, сукпності предметів, явищ, процесів, що існують поза свідомістю особи. В.с. являє собою творче відображення зовнішнього світу в ідеальній формі. В реліг. розумінні В.с. – душа людини, дана богом, вічна, яка продовжує життя після смерті тіла в потойбічному світі або в […]
служіння на честь бога Вогню в язичн. вірі, яке існувало в усіх індо-арійських народів. У храмах горів вічний вогонь, який підтримували спеціальні жерці вогню. У старод. українців небесний вогонь втілювався в постатях Сварога і Сварожичів (його синів). Сучасні громади рідновірів-вогнепоклонників існують на Житомирщині. Лозко Галина
культова дія в православ’ї, під час якої вода після триразового занурення в неї священиком хреста стає святою, набуває надприродних властивостей. Вода освячується як в храмі, так і поза ним (в будинках, озерах, ріках, криницях), зокрема в дні християнського свята Хрещення. Хрещенське В. називають великим, освячення води у віруючих вдома чи в дні храмових свят – […]
христ. свято на честь відшукання хреста, на якому, згідно з євангельськими оповідями, був розіп’ятий Ісус Христос. У православ’ї входить до групи дванадесятих свят і відзначається 14 (27) вересня. За церковною версією, цей хрест був знайдений в 4 ст. матір’ю римського імператора Костянтина Оленою під час її подорожі до Палестини. Щоб показати хрест народу, його підняли […]
догмат віри про відкуплення Богородиці Діви Марії своїм Сином Христом, яке досягло своєї повноти як щодо душі, так і щодо тіла у таємниці її Вознесіння. Це участь Марії у пасхальній перемозі Христа над гріхом і смертю. Догмат віри про В.П.Д.М. проголошено 1 листопада 1950 у Римі. Християни святкують В.П.Д.М. 15 серпня, Східна Церква називає це […]
(1053-1125) – великий князь Київський, по матері – з візантійського роду Мономахів (звідси прозвище). За оцінкою М.Грушевського, “єдиний наш князь-літератор”. Автор “Повчання ” – відомої пам”ятки релігійно-моральних поглядів на життя Руси-України в домонгольську добу. “Повчання” В.М. виявляє його широку ерудицію, знання творів отців церкви, біблійних, богословських та ін. джерел. Історико-побутові, культурні сюжети, моральні повчання адресовані […]
(? – 1015) – великий князь Київський, у святому хрещені Василь. Канонізований у 13 ст. та піднесений в достоїнство рівноапостольного. Народжений Малушою, ключницею княгині Ольги від князя Святослава Ігоревича. Літописна традиція говорить про реформу князем Володимиром язичницького пантеону і культу. Ряд дослідників вважали її певною реакцією супроти тенденцій поширення християнства. “Повість врем’яних літ” описує прихід […]
православний храм у м.Києві, висвячений на честь святого кн.Володимира. Збудований у неовізантійському стилі в 1862-1882 за грунтовно переробленим О.Беретті проектом архіт. І.Шторма та П.Спарро. У плані – традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, увінчаний 7 банями. Внутрішні настінні розписи у 1885-1896 виконали російські (М.Васнецов, М.Нестеров, М.Врубель), українські (В.Замирайло, М.Пимоненко, С.Костенко), польські (В.Котарбинський, П.Сведомський) художники під заг. […]
(від санкр. вал – досл. горіти, світити) – служителі язичн. культу. В. називали мудрих, наділених таємними знаннями людей, які розумілися на астрономії, читали священні письмена, розгадували сни, передбачали майбутнє, лікували від хвороб. Інші назви: кудесники, жерці, чарівники, відуни, віщуни, знахарі тощо. Жінки-волхвині мали назву Волхва (жін. р. від В.). Відомо кілька зображень В.: Миробог з […]
язичн. книга або збірка дощечок, на яких записувалися священні тексти, молитви, заклинання, найдавніші знання волхвів. Певною мірою В. може вважатися і “Велесова книга”, у якій вміщені, крім легенд, переказів проо боротьбу русичів, і язичн. молитви, богознавчі концепції, обрядові традиції. Наукові дослідження передкириличної писемності слов”ян дають підстави стверджувати, що волхви були й першими літописцями. Лозко Галина