головна святиня іудаїзму, що знаходилася в Єрусалим. храмі. Являла собою оббитий золотом дерев’яний ящик, в середині якого зберігалися скрижалі із заповідями Мойсея, легендарний жезл Аарона, посуд з манною, чим, згідно бібл. оповідей, харчувалися євреї в пустелі під час виходу з єгипет. полону. К.з. був закритий золотою кришкою – каппоретом, що вважався троном самого Бога Яхве. […]
(1699-1755) – український письменник, філософ, громадський діяч. Народився у м.Ямпіль на Поділлі. Вчився у Києво-Могилянській академії. 1733-38 – вчитель і ректор школи у Карловицях (Сербія), де викладав латину та навчав священиків Горватської єпархії. За даним взірцем подібні школи були потім засновані в Осиці, Далі, Вуковарі. Написав “Трагедію … про смерть останнього царя сербського Уроша П’ятого […]
(?-1651) – видатний православний богослов 17 ст. Родом з Галичини. Вчитель Львівської братської школи, від 1631 – викладач Лаврської школи у Києві, Ректор Київської колегії, від 1638 – ігумен Київського Пустинно-Миколаївського монастиря. Найближчий помічник митрополита П.Могили, можливо співавтор “Православного Сповідання Віри”, затвердженого Київським собором (1640), учасник Яського собору (1643), де було засуджене “Ісповідання віри” Кирила […]
спільнота кардиналів католицької церкви, зібрання якої – духовна консисторія – підпорядковане папі римському. За багатовіковою традицією в К.к. було не більше 70 членів, але у другій половині 20 ст. кількість кардиналів зросла більш ніж вдвічі за рахунок єпископів неєвропейських країн. К.к. на конклаві обирає нового главу Римсько-католицької церкви після смерті його попередника. Каушанський Петро
Статті за авторства наступних авторів: Баланчук В., Галуха Л., Гарник І., Гуревич Р., Гуревич Т., Гуцал П., Кучма О., Мартинюк М., Опалко Н., Піціль С., Свідерський Ю., Сластенко Є., Шишик М., Яськів Б.
Анатолій Миколайович Колодний д.філос.н., професор, Заслужений діяч науки України, Заступник директора-керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, завідувач відділу філософії релігії, президент Української асоціації релігієзнавців Сфера наукових інтересів: релігія в її функціональності та свободі буття; історіософія, конфесіологія та етнологія релігії; зміст, структура та історія релігієзнавства; феномен атеїзму; проблеми державно-конфесійних відносин. Наукові здобутки: більше […]
дохрист. цикл свят у слов’ян в період зимового сонцестояння присвячених аграрному культові, які супроводжувалися веселими звичаями (колядуванням-наряжанням, розвагами, хороводами, співами колядок, танцями, гаданням тощо). З поширенням христ. святкування К. в часі частково співпадало із святом Різдва, в результаті чого виникла синкретична обрядовість. Сапіга Василь
народні календарні обрядові пісні, що їх співають на Різдвяні свята. К. належать до найдавніших видів нар. поет. творчості. Подібні пісні та обряди зустрічаються у фольклорі давніх українців і всіх слов’ян. За своїм змістом і характером до К. близькі щедрівки. Сапіга Василь
сукупність елементів структури релігії – релігійна свідомість, культова діяльність, релігійні організації (інститути), релігійні відношення, які взаємозв’язані і взаємодіють між собою, створюючи цілісну систему. Кожний з названих елементів має власну структурованість і виконує в даній системі певні функції. В процесі історичного розвитку ці елементи зазнають істотних змін, постають у різних формах. Змінюється також їхня субординація. Так, […]
(лат. congregatio – об’єднання, союз) – основні установи Римської курії, які керують різними напрямками діяльності католицької церкви. Кожну К. очолює кардинал-префект, який призначається папою на 5 років. Ядром К. є комісія, члени якої збираються раз на тиждень для вирішення поточних справ. Залежно від конкретних завдань, які стоять перед К., її штат може збільшуватися або зменшуватися. […]
(від лат. congregatio – об’єднання, громада) – кальвініст. течія, яка з’явилася в Англії у др. пол. 16 ст. як ліве крило руху пуритан, спрямоване проти королівського абсолютизму та англіканської церкви. Всі члени громади К. беруть участь в її управлінні, у виборах своїх керівників і служителів (пастирів, проповідників, дияконів). Вважаючи своїм главою Ісуса Христа, кожна громада […]
один з органів управління Римської курії, до компетенції якого входять справи Східних католицьких церков. У травні 1917 справи Східних церков було виключено із відання Конгрегації пропаганди віри і передано до новоутвореної Конгрегації Східної Церкви, назву якої було уточнено на ІІ Ватиканському Соборі (1962-1965) і вона стала називатися Конгрегацією Східних Церков. Сучасна КСЦ організована й діє […]
(від грецьк. contaktion – коротнкий) – назва християнського церковного піснеспіву, в якому коротко повідомляється про яке-небудь церковне свято або про найважливіші моменти життя прославлюванного святого. К. називалися також пергаментні сувої із записами христ. піснеспівів. Філоненко Микола
(1717-1795) – церковний, громадський, культурний діяч України та Білорусії. Народився в м.Ніжині в родині козацької старшини. Освіту отримав у Києво-Могилянській академії (1743), після чого постригся у ченці у Києво-Братському училищному монастирі. З 1745 – професор академії, викладач курсів поетики, філософії. В 1755 – єпископ Могильовської (Білорусія). Активний просвітитель, захисник православної церкви в Україні та Білорусії, […]
(від лат. cum clave – досл.”заперті на ключ”) – зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи для обрання нового. Порядок проведення К. був вироблений в 13 ст. Папою Григорієм Х. На час голосування кардинали і обслуга ізолюються від зовн. світу в Сикстинській капелі Ватикану. Двері капели відмуровуються лише після обрання Папи. Починаючи з 1389, […]
(від лат. concordo – досл. “перебуваю у згоді”) була папи Пія ІХ від 6 жовтня 1863, яка регламентувала відносини між римсько-католицькою і греко-католицькою церквами в Австрійській імперії. Не дозволялись переходи з одного обряду в інший, визначалось віросповідяння дітей в змішаних шлюбах. “К.” мала на меті організаційно зміцнити греко-католицьку церкву, але на практиці часто не виконувалася. […]
(від лат. concordatum – угода) – угода між Папою Римським і урядом певної країни, яка визначає умови діяльності катол. церкви, її права і привілеї в цій країні. В угоді, і, зокрема визначаються умови дипломатич. відносин останньої з Ватиканом, питання оподаткування, призначення єпископів, сімейно-шлюбних відносин та ін. Одним з перших був Воромський К., укладений в 1122 […]