Конгрегації Римські

(лат. congregatio – об’єднання, союз) – основні установи Римської курії, які керують різними напрямками діяльності католицької церкви. Кожну К. очолює кардинал-префект, який призначається папою на 5 років. Ядром К. є комісія, члени якої збираються раз на тиждень для вирішення поточних справ. Залежно від конкретних завдань, які стоять перед К., її штат може збільшуватися або зменшуватися. Кожна К. користується послугами консультантів: прелатів, монахів, мирян. Остання реформа Римської курії, проведена на основі апостольської конституції “Pastor Bonus” (набрала чинності 1 березня 1989), визначила структуру, межі компентенції та назви К. Найважливішою із 9 існуючих К. є К. доктрини віри, або з питань віровчення, яка історично виникла задовго до утворення Римської курії. Вона була створена 1542 папою Павлом ІІІ як Священна К. Римської та вселенської інквізиції, її священне судилище. Нинішню назву отримала 1965. Інші К.: для євангелізації народів, Східних церков, Божественного культу та дисципліни таємниць, у справах канонізації, єпископів, духовенства, монаших орденів та світських інститутів, у справах семінарій та навчальних закладів, або католицького виховання та освіти. Ладивірова Сімона