(від грецьк. kleros – досл. “жереб”) – у християнській церкві сукупність священослужителів. Християнське духовенство спочатку обиралося жеребкуванням, а пізніше священослужителі (єпископи, пресвітери, диякони) поставлялись шляхом рукопокладання (таїнства священства – хиротонії), а церковнослужителі (читець, півчий, іподиякон) – шляхом посвяти (хиротестії).БоВ
укр. письменник-полеміст кінця 16 – поч. 17 ст. Прізвище його не розгадане. Існує кілька припущень про справжню постать діяча, котрий ховається під цим псевдонімом. Найобгрунтованішим із них є припщення, що К.О. – це молодий Мелетій Смотрицький. Його праці: “Історія про Листрикійський … собор” (1598); “Відповіді” на листи поборника унії Потія (1598, 1599). Ймовірно, він же […]
(від грецьк. kleros – частина) – підвищення перед іконостасом, на якому знаходяться півчої і читці. В давній церкві їх склад формувався з найбільш підготовлених і здібних віруючих.БоВ
орден св.Клари (Ordo Sanctae Clarae). Другий орден св.Франциска споглядального затворницького характеру. Сестри носять монаший одяг коричневого кольору. Засновницею є св.Клара (1193-1253), тіло якої збереглося в Асизі (Італія) неторкнутим аж до наших часів. У літургії Церкви її день випадає 11 серпня. Головною метою ордену є уклоніння Богові, абсолютне віддання йому через життя в безустанній молитві, жертві […]
(від лат. clericalis- церковний) – 1) представник церков. або світських кіл, що виступає за посилення ролі церкви в політ. і духовному житті сусп-ва, прихильник клерикалізації держави, школи, преси тощо; 2) представник церкви, який має духовний сан; 3) член клерик. політ. орг-ції (партії, об”єднання, спілки та ін.). Возняк Степан.
сусп.-політ. напрям, що домагається панування або посилення ролі церкви і духовенства в усіх сферах життя сусп-ва. К. характерний для різних етапів сусп. розвитку, але особливо зросла його активність з 19 ст. у зв”язку з появою комуніст. ідеології, ворожої до релігії і церкви. Як форма захисту від зазіхань на провідне місце церкви в сусп-ві, К. не […]
(р. н. і р. см. невід.) – церковний діяч Київської Русі срд. 12 ст., письменник. З 1147 – київський митрополит, поставлений на цю посаду без згоди константинопольського патріарха великим князем Ізяславом Мстиславовичем. Після смерті Мстислава (1154) змушений був залишити митрополичу кафедру. Високоосвічена людина, за що його сучасники назвали “книжником і філософом”. Автор ряду послань, з […]
(тюрк. – ковпак, шапка) – повсякденний головний убор правосл. ченців, який складається з камилавки, що має форму циліндра дещо, розширюється доверху і кукуля – тканини, що спускається вниз і поділена на три кінці. Колір і форма елементів, які складають клобук, а також наявність на ньому різних символів і прикрас, сідчать про місце його володаря в […]
за ініціативою бенедиктинського монастиря Клюні проведена папством в 10-11 ст. реорганізація монастирів: встановлення строгої чернечої дисципліни (зокрема целібату), підпорядкування нових монастирів Клюні (а не єпископу). Крім того, встановлено, що вибори папи мають відбуватися лише колегією кардиналів, ухвалено церемоніал утвердження духовної особи на посаду і в сані єпископа або аббата (інвеститура), заборонено симонію. К.р. сприяла зміцненню […]