(лат. quietus – бездіяльний) – цим поняттям позначають схильність до містич. “споглядання Бога”, відмову від будь-яких побажань, схильність до абсолютного спокою й визнання всіх етапів свого буття як дарунку Божого. Послідовники К. християнську вимогу безумовного підпорядкування волі Бога доводять до фаталіст. байдужості до власного спасіння. Засновником К. як течії в католицизмі був теолог Мігель де […]
(бл. 160 – після 220) – знамен. христ. апологет і письменник. Захищав світогляд. і догмат. принципи християнства, критикував гностиків, засуджував античну науку і філософію, проголошував зверхність віри над розумом (“Вірую, бо безглуздо”). Т. сформулював принцип триєдності христ. Бога, виробив поняття його іпостасей. Як однодумець кініків, Т. протистояв Оригену. Бл. 202 впав у монтанізм. Т. властиві […]
(від англ. quake – трястись, тремтіти) – заснований ремісником Дж. Фоксом (1624-1691) в період англ. революції різновид протестантизму, що відкидав віроповчальні принципи як англіканства, так і кальвіністських громад пресвітеріан і конгрегаціоналістів. К. заперечували будь-які форми зовнішнього вираження релігійності, реліг. обрядність, таїнства, інститут духовенства. Молитовні зібрання вони проводять у пустих кімнатах, де відсутні будь-які реліг. атрибути. […]