(від грец. papas, лат. papa- батько, наставник, вихователь) – глава катол. церкви і верховний правитель державиміста Ватикан. Повний титул П.Р.: епископ Риму, намісник Ісуса Христа, намісник князя апостолів, верховний понтифік вселен. церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Рим. провінції, монарх держави-міста Ватикан, раб рабів божих. Обирається конклавом – зборами кардинальської колегії – пожиттєво. […]
підвищений майданчик або ганок перед входом у христ. храм. У перші віки християнства була місцем, де знаходилися ті віруючі, які прийшли для покаяння, а також басейн, у якому вони омивали обличчя і руки. Філоненко Микола
намагання Західної, Римської церкви в особі пап здійснювати владу в церкві і одночасно над світськими володарями. Активним проповідником П. був папа Григорій VІІ (1073-1085), який сформулював його засади: Римська церква заснована Христом і є непогрішною; римський папа може позбавляти влади єпископів і відновлювати їхню владу; папа вищий всіх земних володарів, він може позбавляти влади імператорів, […]
інститут вищого керівництва катол. церквою, її релігійний центр. Склалося в період занепаду Рим. імперії на базі римського єпископату в 5 ст. В 756 франкський король Пипін Короткий за допомогу, надану, йому папою (так з 4 ст. почали називати себе єпископи Риму) у боротьбі за владу, подарував йому землі , на яких була утворена особлива держава […]
Заснована в Римі в 1603. Реорганізована в 1847 Пієм ХІ під назвою Папська Академія Світлих розумів. Безпосередньо підпорядкована папі. Складається із 70 членів, які користуються великим науковим авторитетом, рекомендованих Радою Академії і обраних папою за рекомендацією академ. кіл. Академіки П.А.н. обираються із числа вчених усього світу, незалежно від національної і релігійної приналежності. Це – найбільш […]
наукова установа, заснована Папою Іваном Павлом ІІ у січні 1994, яка, об”єднуючи суспільствознавців з усього світу, ставить за мету організацію досліджень сучасної соціальної дійсності. П.А.с.н. об”єднує науковців-філософів, соціологів, демографів, істориків, правознавців, політиків, економістів. Одним із вихідних принципів діяльності установи є повага до людини як найвищої цінності у світовому і вселенському вимірах. Соціальне вчення Католицької Церкви […]
сукупність натуралістичних, містико-натуралістичних, містико-релігійних вчень, уявлень наукової фантастики, актуалізованих шаманських уявлень про будову універсуму. Згідно багатосвітової інтерпретації квантової механіки, існує ансамбль світів з наростаючим розходженням онтологічних характеристик; наш світ є одним з них. “П.с.” к. спирається на “багатоповерхові” моделі універсуму, що актуалізуються в шаманських станах свідомості; на уявлення Каббали про численні духовні світи; розподіл світу […]
(санскр. – Наддуша, або Верховна душа) – за індуїст. уявленнями, локалізований аспект Верховного Господа; повновладна частка Бхагавана, яка перебуває в серці кожної живої істоти і скеровує її діяльність. Ступников Олег.
сукупність натуралістичних, містичних, містико-релігійних уявлень про “приховані” можливості людини. Прибічники “П.З.Л.” к. пропонують класифікацію “енергетичних парапсихологічних процесів”: психокінез (пересування предметів з допомогою психічно-вольових зусиль), або полтергейст; теленавіювання (телепатичне навіювання, що долає бар’єр свідомості); левітація; психолікування; зміна фізичних параметрів середовища з допомогою психічно-вольових зусиль. Виділяється також група “інформаційних парапсихологічних явищ”, в яку включають: власне телепатію (передачу […]
(від грецьк. para – біля, ззовні) – 1) коло явищ (псі-явищ), які ніби-то існують у дійсності, наприклад здатність деяких людей до яснобачення, бачення через непрозору перепону, можливість позасенсорної передачі інформації на відстані, переміщення предметів без контакту з ними і т.і., але не розглядаються як доведені факти сучасними природничими науками; 2) Система поглядів, яка претендує на […]
(грецьк. paraskeon – п’ятниця) – згідно христ. джерел, великомучениця, яка постраждала в роки гонінь на християн за римськ. імператора Діоклентіана (304-303 до н.е.). За відмову відректися від христ. П.-П. відрубали голову. 10 листопада день її пам’яті. Культ христ. П.-П. синкретизувався із язичн. божестовм Мокоші, днем ушанування якої була п’ятниця. На протязі року є 12 п’ятниць, […]
термін, яким позначають первинну територіально-адміністративну одиницю церкви в християнстві (правосл., католиц.). Ознаками П. є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу (причт), а також громади віруючих (мирян). Центр П. – парафіяльна (приходська) церква. Територіально П. визначається віруючими в межах одного або ж кількох населених пунктів, адміністративного району чи його частини. Очолює П. церковна рада, яку […]
(з грецьк. – присутність, пришестя) – 1) у платонівському вченні – присутність ідеї в окремому предметі; 2) в елліністичних віруваннях – присутність богів під час жертвенних трапез; 3) згідно з уявленнями ранньохрист. громад, швидке друге пришестя Ісуса Христа у величі його месіанської слави. У пізніші часи П. стає теологічним терміном, який означає есхатологічне повернення Христа […]
(від лат. passio – страждання, мука) – церковно-богослужбовий обряд, відомий, гол. чином, в Україні; встановлений київським митрополитом Петром Могилою. Здійснюється в монастирях і соборних церквах у п’ятниці перших чотирьох неділь великого посту на навечір’ї. Складається з читання євангелії про Страсті Господні. Обряд П. описаний у Цвітній Тріоді, написаній у 1702 при Києво-Печерському архимандриті Іосафі Кроковському. […]
прийнятий у христ. лексиконі термін для позначення рядових парафіян, мирян, котрі уподібнюються вівцям, що їх мають “пасти” духовні пастирі (пастухи), тобто священнослужителі. Останні, за вченням церкви, повинні опікуватися П., вказуючи їй шлях до спасіння. Філоненко Микола
нова богословська наука, яка виступає проти дегуманізації людини, що стала прорамовим феноменом таких систем, як комунізм, фашизм, крайній етатизм і ін. П.а. (її автором є український зарубіжний богослов Степан Ярмусь – Ред.) виступає проти залишків маніхейства в богослов’ї, яке, стверджуючи елемент душі/духу людини, уневажнює значення тілесного, інтелектуального, психологічного, також етнічного складника людської природи й не […]
один з розділів православного і католицького богослов’я, в якому обгрунтовується боговстановленність пастирського служіння та його необхідність у справі спасіння. П.б. формулює основні вимоги до священників як духовних наставників у церкві і поза нею. До числа цих вимог відносяться знання Біблії і Святих Переказів, уміння виховувати паству в дусі релігійного світорозуміння, вдосконалювати способи і прийоми богослужбової […]